Глава 8

Анатолій був відмінником. Все,що тільки можна було,він робив задля залікової книжки Дарини. Вже другий рік він не відходив від неї. А їй здавалось,що вона несе тільки зло,зло, яке потім спричиняє людям смерть. Її психіка страждала. Її пригнічувало те, що третій рік підряд вона нічого не розуміється в інформатиці. Її профільний предмет був для неї страшніше за атомну війну в Японії. Толік їй допомагав порозумітись хоча б на елементарних речах, але їй цього не вдавалось. Одного вечора він їй зізнався у коханні, і сказав,що якщо вона не вийде за нього заміж, то він накладе на себе руки. Вона боялась смерті поруч з собою, але і не могла зрадити Остапа і віддати себе в руки іншому. Їй було боляче навіть уявляти,що її тіла торкається хтось інший. Остап кожної ночі снився їй, перед сном вона розмовляла з повітрям у своєй кімнаті, і їй ввижалось, що воно їй відповідає. Вона вважала,що він живий, що він спить з нею в ліжку. Вона навіть, коли обідала в кафе ,замовляла два супи. Супи, які він обожнював.

Толік втрачав голову,він не знав про те,що сталось у цієї бідної дівчинки в минулому. Він вважав,що вона свята і заради таких, як вона варто брати на себе такий шалений обов’язок , як створення сім’ї.

Дарина не могла засвоїти знання з програмування і деканат погрожував відрахуванням. Вона розуміла, що Толік – це її єдиний шанс виповнити мрію свого померлого хлопця. За іронією долі Дарина із-за любові до одного хлопця вийшла заміж за іншого. Вона не спілкувалась з Анжелікою, Анжеліка багато пила і їй було все одно на подругу. Анжеліка вважала Дарину хворою і не вірила, що та колись одужає. Дарина не мала зі своїм чоловіком жодних фізичних відносин. Вона не переносила жодного тіла поруч з собою. Вона не кохала Анатолія жодного дня свого життя. Вона марила бакалавріатом , і тим, що коли вона закінчить бакалавріат і вступить на магістратуру вона розійдеться зі своїм не коханим чоловіком. Але доля вирішила по-іншому. Толік відчував присутність «третього» в їх родині і одного прекрасного вечора він взяв свою дружину силою, вважаючи її невірною. Все ліжко було у крові. Після цього він довго не міг простити собі цього і півтори роки навіть не підходив до заляканої дружини