Розділ 24. Перша ніч.

Я напружено стою, за спиною Владика. І він так близько, що торкається мого тіла своїм. А руки легко стискають талію. Я напружена, немов витягнута струна. Мене гнітить сама думка про можливу нашу близькість, ніяк не можу представити її. А мені це необхідно, щоб розкласти в голові, розписати й скласти план. Люблю все точно знати, а невизначеність просто вбиває. 
Та дракон зробив вибір за мене, він потягнув шнурівку на корсеті й повільно почав її розв’язувати. Я мовчала, не говорила й не дихала, просто мовчки погоджувалась з діями чоловіка. Бо знала, що часу залишилось обмаль. Місяць мого перебування в Ерелані добігав кінця, і більшу частину я лежала безпам'ятства через божевільного брата Владики. 
Отже, залишилось всього п’ять днів. І я або завагітнію, або повертаюсь в Аберію - осоромлена. А мій народ, стане рабами. В мене почали труситися руки, і я постаралась опанувати себе. 
«Це ж просто секс, він же не з’їсть мене…» 
«Потрібно просто потерпіти» 
Та чим більше я думала, то ще гірше хвилювалась. 
А тим часом дракон розв’язав шнурівку на корсеті й він просто впав до моїх ніг. А за ним, він розщепив ґудзики на пишній спідниці яка теж впала на підлогу. Я залишилась у білизні, й від відчуття прохолоди, тіло покрилось мурашками. Я набрала у легені повітря й затамувала подих й в мені палахкотіло тільки одне питання: « Що далі?». 
А чоловік спокійно доторкнувся до моєї спини, ніжно провів по ній викликаючи ще більше хвилювання в душі. Й мені так захотілось, щоб зараз в кімнаті була темрява, що він не дивився на мене оголену, а я не бачила його погляду на собі. Та було навпаки, надто яскраво для того, що станеться далі. 
Він ще ближче підійшов, й обійняв однією рукою за живіт, і я заплющила очі, не витримала напруги і його близькості. А ще запаху… Його аромат, чоловічого тіла - огортав мене як тонкий сатин. Захоплював в полон, як і жар, тепло, що топило на своєму шляху все. 
Він почав проводити подушечками пальців по моїй спині, і я знала, що він зараз проводить по рунах, які майже зажили. А за кілька секунд, він різко повернув мене до себе й поцілував у губи. Поцілунок був палким, жарким, загарбницьким, та скоро він перейшов у ніжнішу стадію. Я здивувалась від такого переходу й на мить розслабилась й віддалась новим почутим що розлились моїм тілом. Дракон почав наступати на мене, ведучи до ліжка, я чітко це зрозуміла, тому повернулась до реальності й відсторонилася, розімкнула наші губи, не зважаючи на те, що його рука тримає мене за потилицю. А усвідомлення того, що він, дозволив мені це зробити, боляче вдарило по моєму самолюбству. Яке я старанно запихнула у найглибшу комірчину. 
Він обережно опустив мене підтримуючи однією рукою за талію на ліжко, а сам ліг зверху. Мої ноги він досить грубо розвів так, що вони опирались об його голий торс, бо майку він зняв, а я навіть не зрозуміла коли, як і штани. 
Сподіваюсь, він у білизні? 
Та ні, мої сподівання розсипались мов скло, коли щось тверде й гаряче вперлося туди! 
Я запанікував, руками спробувала відштовхнути та все марно, він мов скала. 
— Спокійно. 
Він прошепотів, його голос був іншим, не таким як зазвичай, а дихання поривисте й гаряче. 
Дракон знову мене поцілував, і це тривало довго, в один момент мені здалось, що ось втрачу свідомість, бо дихати було важко, повітря не вистачало. Вимогливий поцілунок ніяк не завершувався. Далі він почав гладити моє тіло однією рукою, бо об іншу він опирався, щоб не розчавити мене. Почав дракон із шиї, далі груди, він стягнув мій ліф й ніжно погладжував груди. Потім живіт, виводячи долонею круги, проводячи пальцями по вигину талії. І у весь цей час не припиняючи мене цілувати. 
Коли його рука опустилась нижче, то я запанікувала й своєю рукою спіймала його долоню. Та він спокійно відвів мою руку й продовжив далі. 
— Почекай… 
Простогнала я, ухиляючись від його губ. Бо мені потрібний час, ще хоч трішки, тиждень, два, щоб звикнути до нього, до думки про нас… 
— У нас не має часу… 
Він прошепотів, та я почула кожне слово, як і гіркоту, що була у його інтонації. 
А тоді відчула гострий біль. Він увійшов у мене й це було дуже боляче… Він рухався повільно та з часом прискорився. Я схлипувала від болю, але він минав і на зміну приходило інше почуття. Щось незрозуміле й хвилююче, щось таке … бажане. Даримир важко дихав, він цілував мою шию і це мені подобалось, він не припиняв мене гладити по тілу, як і… 
Ранок. 
Я прокинулась від глибокого сну, наче виринаючи з дна річки. Нахилила голову й побачила що зовсім поруч спав Даримир. Його темне волосся сплуталось й прилипло до обличчя. Його одна рука була зігнута й лежала під його головою, а інша на мені. Я провела поглядом за нею до свого голого живота, і не тільки живота. Простирадло прикривало мої груди, а все інше ні. А Владика так взагалі, без клаптика простирадла, голий - голісінький. 
«Повірити не можу, що це сталось» 
Я поворухнула ногою, й по моєму тілу пройшовся тупий біль. Я відігнала від себе яскраві спогади й пережиті почуття й знову глянула на живіт. 
«У нас був секс, і можливо я вагітна…»
Ця думка лякала у двосторонньому порядку. А ще те, що чомусь рука Владики лежала саме на моєму животі. Я пригадала його слова, які він мені говорив в оранжереї. 
«Дракони мають телепатичний зв’язок зі своїми ненародженими дітьми, тому якщо ти завагітнієш, я знатиму, якщо щось станеться з дитиною, я знатиму. І відповідно якщо буде погано тобі, я прийду на допомогу».