Розділ 20. Даримир Златослав.

Я мало не втратив контроль! Поцілунок, це ж всього-на-всього поцілунок. То чому він викликав у мені скільки емоцій та тротиворіч? 
Мене так дратувало й злило це. І я виливав свою злість на Алісенту. Хоч насправді злився на себе. А потім шкодував і знову злився. Неконтрольовані емоції є небезпечними для драконів. Бо коли вони зашкалюють, то нутро дракона виривається й може завдати шкоди тим, хто поряд. Та коли поряд тебе такий же дракон, то зрозуміє це. А найголовніше правильно зреагує. І на крайній випадок регенерація дуже корисна штука. 
Та люди… Я не думав що буде настільки важко з Алісентою. А ще я ніколи не підпускав людей так близько до себе. Здається я не достатньо розумів на що підписуюсь, обираючи в наречену - людину. 
Та Крістофер після огляду та аналізу завірив мене, що ми підходимо один до одного, що організм Алісенти не сприйме наш плід як загрозу та зможе виносити й народити. І я повірив й досі вірю. 
Те, що мій вогонь не обпалив руку дівчини біля каміна, ще один тому доказ. 
Після поцілунку я отримав невтішні новини, що в лісосмузі біля королівства Аберія, у пастку спіймали дракона, що вартував кордони. Я довго не думав, рвонув туди, й жодні доводи драконів мене не могли стримати. 
За мною полетів Драгомир, він був злий на мій вчинок і повторяв беззупину, що це пастка. Та мені байдуже, я не можу залишити в біді жодного дракона. 
Ми летіли швидко, вітер безжально протистояв нам, та ми маневрували оминаючи хмари, облітаючи їх, щоб не зіткнутись із блискавкою. 
Лісосмуга була величезною, й сама назва «Лісосмуга» наче відверте знущання. Бо це абсолютно не смуга, а цілий безкрайній океан. Я з досадою відмітив, що чорні, заражені ділянки грибними спорами збільшились. Знову, відчутно збільшились. Переважно всі вживають термін не «спори грибка» а «пліснява». 
Рев дракона було чутно на багато миль, і я збільшив швидкість, та забув про плісняву. Драгомир випередив мене. Я знаю, що він зробив це навмисно, щоб в разі чого, постраждав він, не я. Драгомир був вірним другом, який би віддав своє життя - мені. Я не раз намагався переконати його, думати в першу чергу про себе, а не… 
Знову рев, що переходив у хрип болю. Коли я побачив дракона у золотих ланцюгах та сітці, що світилась у світлі місяця, то хотів розірвати кожного причетного до цього. Та не встигли ми підлетіти ближче, як у нас полетіли стріли, гострі мов голки з наконечниками зі сталі дракона. 
І в котрий раз я в думках вичитую драконів, які додумались продавати - сталь загартовану полум’ям дракона. Бо тільки ця сталь, може поранити драконів. 
Драгомир виверх із пащі полум’я і стріли попадали на землю. Далі у нас летіли прокляття, лісові відьми були вправними майстрами у темному мистецтві проклинань. Та ми ухилялись. Я вирвався із за спини Драгомира й оглянув територію. Дракон у пастці, його ногу тримає величезний капкан, а кінець ланцюга в скалі. Я довго не думав, з розгону врізався у сказу й вона розлетілась на друзки. А Драгомир палив лісових відьом, які з’являлись звідусіль. 
За десять хвилин бійні, і ми троє летимо в небі. Вітер уже змилувався над нами та притих. А вартовий дракон Всеволодомир, летів із капканом на нозі. 
Повернулись ми в фортецю, коли уже починало світати. 
Всеволодомиром займались інші дракони, допомагали зняти капкан. І до ранку він буде як нова копійка. А я прийнявши швидкий, холодний душ, відправився до Алісенти, хотів знову її поцілувати. Та тільки відчинив двері, як відчув аромат гнилі. 
«Браніслав» 
Думка що він тут, що міг заподіяти шкоду Алісенті, мене мало не підкосила. Я швидко підійшов до ліжка і завмер на місці. Сліди крові на білих простирадлах… Її спина із глибокими ранами. Руни: Нівглор, Рафнір, Тремора. Руни, які поставивши у даний розпорядок читались не як окремі, а разом й перетворювались у послання. 
Та я чхати хотів на хвору уяву Браніслава, доторкнувся до шиї дівчини, хоч і так чув її серцебиття, та хотів переконатись, відчути тепло її тіла та пульс. Мене охопила паніка. Що робити? У фортеці не має лікаря. А Алісента людина, їй потрібний лікар. Я накинув на її спину простирадло й швидко вийшов та дав необхідні розпорядження, щоб негайно викликали Крістофера зі столиці. 
Повідомив вартових драконів про вторгнення у фортецю та Браніслава. І швидко повернувся до Алісенти. 
Вона продовжувала спати, я кілька раз намагався її розбудити та марно. Дивився на руни, думав про послання що передав мені Браніслав, він завжди любив ребуси й руни драконів. 
«Нівглор - хаос 
Рафнір - смерть 
Тремора - землетрус» 
(Тремора - Руна землетрусів та підземних потоків, яка може підірвати будь-яку споруду). @