Розділ 14. Даримир Златослав.

Я стояв на найвищій точці фортеці, де була оранжерея яку обожнювала моя мати. Вона проводила тут багато часу, доглядала за рослинами, квітами, ретельно їх висаджувала й збирала найрідкісніші екземпляри по всіх королівствах. Любов до травництва не передалась жодній дитині Леонори. Мені та Браніславу це ще пробачалось. Ми чоловіки й було б навіть дивно, якби ми цікавились рослинами та цілющими травами. А от Реніамірі... Мати була безмежно розчарована, що її єдина дочка не хоче продовжити її справу. Та Реніаміра категорично відмовлялась вивчати рослинництво. 

Після смерті мами все покотилося під три чорти. Мій світ, досі стабільний, спокійний - перетворився на буревій, де все руйнується. Леонора померла при родах. Вона стала першою з раси драконів, що померла при родах. Хоча вся вагітність протікала добре, не зважаючи на її вік. Мама була сильною, витривалою. Ніхто не підозрював, що може трапитись лихо. 

Та ніч, коли мати народжувала, стала найстрашнішою та найдовшою в моєму житті. Її крик було чути в кожному кутку палацу і не припинявся аж до світанку. Коли раптом запанувала тиша, я на мить подумав, що все закінчилось, що все добре, та крик батька… Батько був істинним драконом, моїм ідеалом та зразком правителя, мудрості й сили. І коли його голос просік палац, що переходив у рев дракона, де було скільки болю та відчаю. 

Я увірвався в кімнату й побачив закривавлену матір та мертве дитя, то була дівчинка як мама і казала. Однієї стіни в кімнаті не було й не важко було здогадатись що з нею сталось. Батько втратив контроль і трансформував у дракона й розніс пів кімнати. 

Батька я більше не бачив. Він розбився об скелю. Я навіть не знаю чи навмисно він це зробив, чи це була випадковість. Ховали їх втрьох разом в один день.

Владикою мав стати мій брат Браніслав, як старший син, його готували до цього усе життя. І він перейняв на себе опіку, відповідальність за нашу расу драконів, за наше королівство. Та правив він не довго… 

Мої спогади перервав Драгомир. Він говорив про Ізославу й він переконував мене залишити усе в минулому. Та в моєму минулому і так багато вантажу, тому її я там не залишу.

Драгомир запропонував провести екскурсію Алісенті й мене це спочатку зовсім не стривожило. Я не хотів прив'язуватись до неї. Приділяти їй багато часу і впускати у своє життя, відкриватись перед нею. З мене досить трагедій. Мені навіть здалось, що тільки я з кимось зближують, то з ним стається щось страшне.

Алісента була красива, не така як дракони, вона така тендітна, слабка, беззахисна, що я навіть не знаю як вона виживає у цьому жорстокому світі. У неї була світла енергетика, я як дракон не просто відчував, а й бачив її. Як і запах. Її аромат лоскотав мені ніздрі, ненав’язливо, хитрістю пробирався у гортань, легені. Її аромат був іншим, який ні з чим, та ні з ким не сплутати.

Я помітив що її зацікавила оранжерея, як вона дивилась на рослини, із блиском в очах. Такий же самий блиск, загорявся у моєї мами.

В мене було багато справ у королівстві. Й першим ділом, після того, як Алісента покинула оранжерею, я стрибнув із вежі й трансформував у дракона. Біль при трансформації всеодно присутня, і це не дивно, бо тіло змінюється, кістки ламаються, шкіра, сухожилля - витягується, всі інстинкти загострюються. Шкірі стає бронею, зір таким, що я з точністю міг роздивитись орнамент на листочку дерева з висоти пташиного польоту. Коли я дракон, я чітко розумію, що є господарем, альфою, Владикою. Сильнішої за мене істоти - немає! А ще у формі дракона, я можу бачити не тільки наш світ… А і світ духів. 

У палаці я пробув не довго, кілька нарад із радниками та ключовими політичними фігурами Дракстауна. Дізнався стан посівів зернових, переглянув звіти експорту та імпорту. Поговорив із військовим генералом про лісосмугу, яка на даний час була найбільш небезпечною зоною у всіх королівствах. А дана лісова смуга, перетинала кордони усіх королівств і була буферною зоною для рас, що вимирають.

Повертався я тим же шляхом, що до палацу, та фортецю оминув і полетів до головної площі Ерелану. Ледь не зачепив фонтан. Віднайшов Алісенту по запаху, як мисливець що вистежує жертву. 

І мене роздратували її слова про рабів. Я бачив її вираз обличчя коли вона говорила, її осуд. Вона мало драконів дикунами не назвала. Та найбільше мене розізлило, що без моєї присутності, вона дозволяє собі виражати власну думку, яка категорично суперечить моїй. І це може стати проблемою в майбутньому. У драконів заведено, що чоловік з дружиною - одне ціле. І якщо дракони помітять, що я не можу контролювати власну дружину, то і звісно королівство не зможу.