Темні випробування

Вони ще не встигли перевести подих після смертельної пастки лабіринту, як перед ними розкрився новий коридор — вузький, низький і холодний, пронизаний стражданнями, що вібрували у повітрі.

‎— Що це тепер? — прошепотіла Ізольда, відчуваючи, як її серце зупиняється на мить.

‎Зі стін почали виступати спотворені тіні їхніх союзників, крики яких здавалися надприродно реальними. Деякі силуети кликали на допомогу, інші тяглися до них, наче хотіли затягнути у темряву.

‎— Це… його магія! — з гіркотою промовив Вальдрік. — Вона грає з нашим розумом…

‎Ізольда відчула холодне рукостискання на плечі. Вона обернулася — поруч стояв один із їхніх союзників, але його очі були порожні, а посмішка крива — він став зрадником під впливом темної магії.

‎— Ми… ми не можемо йому довіряти… — прошепотіла Ізольда. — Не зараз.

‎Коридор звузився ще сильніше, і підлога почала хитатися, ніби хоче їх кинути в прірву. Зверху сипався дрібний камінь, а з боків з’являлися гострі сталеві шипи.

‎— Тримайся! — крикнув Вальдрік, коли вони ледь ухилялися від небезпек.

‎Раптом перед ними з’явився розкол у підлозі: один прохід вів через хисткий міст над прірвою, інший — темною щілиною, де пахло гнилизною і кров’ю.

‎— Що вибрати? — зойкнула Ізольда. — Життя одного ціною життя іншого?

‎Лабіринт і нові пастки Грімма тепер поєднували все: фізичний ризик, психологічний тиск і моральні дилеми. Кожен крок вимагав максимальної концентрації і холодного розрахунку.

‎— Ми не можемо дозволити страху керувати нами, — прошепотів Вальдрік. — Але будь-який неправильний рух… і нас уже не буде.

‎І читач відчував, що відтепер жодне рішення не буде простим, а лабіринт та нові випробування Грімма поступово руйнують їхні тіла і душі, ведучи до фінальної поразки.

                                 Сторінка-82