Ізольда і Вальдрік зупинилися перед вузьким коридором, що вів до центру лабіринту. Їхні тіні злилися з темрявою, але навіть вони не давали повної безпеки.
— Це наш шанс прорватися, — промовила Ізольда, стискаючи кулаки. — Але будь-яка помилка може коштувати нам життя.
Вальдрік кивнув. — Кожен рух повинен бути точним. Я відчуваю його присутність навіть через стіни. Він бачить нас у головах.
Тіні закрутилися навколо них, огинаючи стіни і підлогу, утворюючи рухливий бар’єр, який захищав союзників, але й загрожував їхній свободі. Лабіринт перетворився на живу пастку: коридори змінювалися під впливом магії Грімма, і кожен поворот міг відкрити нову небезпеку.
— Стеж за лініями тіней! — крикнув Вальдрік, коли одна із тіней раптово ожила і почала обвивати союзників, намагаючись розсіяти їхній рух.
Ізольда відчула, як холод пробіг по спині. Їхній маневр більше не був просто тактичним: він став серією моральних та фізичних випробувань, де страх і невпевненість працювали проти них сильніше, ніж будь-який меч.
— Він знає нас на рівні думок… — прошепотіла Ізольда. — Але ми можемо зробити щось, чого він не передбачав.
Вони рушили вперед, використовуючи хитрощі, відволікаючи тіні і змінюючи маршрути. Лабіринт ожив під їхніми ногами: проходи зникали, з’являлися нові, пастки активувалися несподівано. Кожен крок вимагав максимальної концентрації.
— Важливо не втратити віру у союзників, — промовив Вальдрік. — Один невірний рух — і ми програли.
Але навіть вони не могли передбачити, що Грімм підготував наступний удар: лабіринт почав закриватися на них із трьох боків, тіні атакували одночасно, а невидимі пастки активувалися, змушуючи союзників втрачати орієнтацію.
— Це… це справжній випробувальний лабіринт, — прошепотіла Ізольда. — Якщо ми виживемо, ми станемо сильнішими, ніж він очікує…
Але кожен крок, кожна тінь і кожне рішення тепер коштували дорого. І читач відчував: це лише початок фатальної серії подій, яка поведе їх до катастрофи ближче до фіналу.
Сторінка-77