Ізольда стояла в тіні коридору, відчуваючи, як серце б’ється шалено. Вони з Вальдріком знали: якщо не ризикнути зараз, Грімм остаточно зламає їхню оборону.
— Це може коштувати нам життя, — прошепотіла Ізольда, — але іншого шляху немає.
Вальдрік кивнув, збираючи залишки тіней в єдиний потік. Їхній план був відчайдушним: обійти пастку з несподіваного боку, захопити контроль над ключовими точками замку та виманити Грімма у відкрите зіткнення.
— Всі на свої місця, — наказав він. — Якщо ми спрацюємо разом, шанс є.
Тіні закрутилися у потік, що рухався тихо, але швидко. Кожен союзник Ізольди намагався діяти максимально точково, щоб уникнути непередбачуваних пасток. Все здавалося підготовленим до ідеального прориву.
Але Грімм вже був готовий. Його холодний погляд пронизував їхню стратегію, і він активував приховані пастки, що перетворили маневр на **випробування виживання**. Невидимі перепони з’явилися буквально з повітря: частина тіней союзників була розсіяна, а кілька ключових учасників плану впали.
— Він передбачив нас, — прошепотіла Ізольда, відчуваючи, як холод пробіг по спині. — Це не просто пастка… це капкан.
Вальдрік намагався врятувати залишки союзників і переправити їх туди, де ще можна було чинити опір. Але кожен рух зустрічався з непередбачуваним опором: тіні Грімма атакували миттєво, його присутність і холодний погляд паралізували навіть найсміливіших.
— Це переломний момент, — промовила Ізольда, стискаючи кулаки. — Якщо ми виживемо, ми повинні діяти ще хитріше… і ще холодніше.
Замок знову занурився у напружену тишу. Союзники зрозуміли: відтепер кожна спроба прориву коштує надзвичайної витривалості, а Грімм готує їх до ще серйознішого випробування — до майбутньої катастрофи, що наближається з кожним його кроком.
Сторінка-74