Відбій і нові втрати

Ізольда відчула, як серце стискається від напруги. Пастка Грімма спрацювала блискавично: тіні союзників розсипалися, залишки сил були розбиті, а декілька найближчих соратників Вальдріка впали під тиском темних сил.

‎— Ми не можемо так просто відступити, — промовила Ізольда, стискаючи кулаки. — Кожна затримка коштуватиме нам ще більше.

‎Вальдрік кивнув і намагався організувати оборону залишків тіней. Але навіть найменший промах тепер коштував дорого: тіні підкорялися лише частково, союзники в паніці губили контроль, а пастка Грімма діяла бездоганно.

‎— Це не просто сила, — прошепотів Вальдрік, — це розум, що керує страхом.

‎Ізольда відчула холод у грудях, але не дала собі розгубитися. Вона намагалася відновити контроль над тінями, організувати оборону і водночас тримати союзників у тонусі.

Грімм стояв у центрі замку, спостерігаючи за ними з холодним, безжальним поглядом. Його присутність розривала концентрацію: кожен рух союзників здавався передбачуваним, кожна спроба протидії — марною.

‎— Ви думаєте, що можете вистояти, — мовив він тихо, — але ця пастка лише відкриває вам шлях до ще більшого краху.

Ізольда і Вальдрік відчули, як залишки їхньої сили та контролю тануть на очах. Пастка Грімма не тільки завдала фізичні втрати, але й розбила їхню мораль, змушуючи сумніватися в кожному рішенні.

‎— Ми втратили багато, — промовила Ізольда, — але якщо ми зможемо витримати цей удар… ще є шанс.

‎Замок занурився в напружену тишу, сповнену холодом і страхом. Союзники зрозуміли: відтепер будь-який хід може стати фатальним. І кожна дія Грімма тепер має безпосередню мету — привести їх до остаточної поразки.

                               Сторінка-73