Ізольда і Вальдрік рушили вперед, використовуючи залишки тіней для обхідного удару. Їхня мета була проста: зламати контроль Грімма над ключовими точками замку і завдати йому серйозного збитку.
— Тепер або ніколи, — промовила Ізольда, відчуваючи, як серце стискається від адреналіну.
Тіні закрутилися в потік, обвиваючи коридори, склади і проходи, які вважалися неприступними. На мить здалося, що сміливий маневр спрацює: Грімм був змушений відступити на кілька кроків, а його контроль над замком трохи похитнувся.
Але вони недооцінили його хитрість. Грімм миттєво перехопив ситуацію: він відкрив нові проходи, активував невидимі пастки і використав залишки своїх тіней, щоб атакувати союзників з несподіваних напрямків.
— Він знав про це ще до того, як ми зробили крок, — прошепотів Вальдрік, відчуваючи, як перші втрати знову дають про себе знати.
Ізольда відчула холод у грудях: кілька союзників були вибиті з рівноваги, тіні поверталися назад, а частина їхньої стратегії зламалася під натиском непередбачуваної відповіді Грімма.
— Ми наближаємося до його меж, — промовила вона, — але він сам став майстерною пасткою.
Грімм стояв у центрі зали, його холодний погляд пронизував союзників. Його магія не була агресивною, але контроль над психологічним станом противника був абсолютним: страх, сумніви, паніка — усе працювало на нього.
— Ви думаєте, що керуєте ситуацією, — мовив він, — але насправді ви граєте у гру, яку я створив.
Ізольда і Вальдрік зрозуміли: їхній сміливий маневр дав короткий успіх, але Грімм уже підготував непередбачувану відповідь, що зробила їхній наступний крок ще небезпечнішим.
Замок знову занурився у напружену тишу, тіні обох сторін танцювали між стінами, а союзники Ізольди і Вальдріка зрозуміли: попереду ще серія випробувань, де хитрість, страх і темрява визначатимуть кожен хід.
Сторінка-68