Пастки і психологічний тиск

‎Замок здавалося живим. Кожен крок Ізольди та Вальдріка відчувався Гріммом, навіть якщо вони намагалися залишатися непомітними. Він не атакував відразу — натомість створював пастки, що загострювали страх і сумніви в серцях союзників.

‎— Тепер ми повинні діяти обережніше, — промовила Ізольда, помічаючи, як їхні тіні нібито самі по собі губляться у коридорах. — Він вже передбачив наші удари.

‎Вальдрік кивнув. — Його психологічний тиск сильний. Кожна наша дія зараз має сенс або загрожує нам смертю.

‎Перша пастка спрацювала майже миттєво: коридор, який вони планували використовувати для обходу охорони, виявився ілюзією. Тіні поверталися назад, а союзники Вальдріка зазнали паніки.

‎— Він грає на страху, — прошепотіла Ізольда, відчуваючи, як серце стискається. — Але ми не можемо дозволити собі відступати.

Оларік Грімм крокував по замку, ніби сам замок належав йому. Його погляд пронизував їхню свідомість, і навіть тіні здавалися живими, реагуючи на його настрій. Кожен неправильний рух союзників викликав паніку і сумніви, підсилюючи його контроль.

‎— Вони ще сильні, але недостатньо мудрі, — подумав Грімм, — і кожна їхня спроба відновити контроль лише відкриває їм нові пастки.

Ізольда відчула холод у грудях, але замість страху її охопила гостра рішучість. Вона зрозуміла, що хитрість Грімма робить їх сильнішими, змушуючи діяти вкрай точково і обережно.

‎— Ми повинні бути непередбачуваними, — сказала вона Вальдріку. — Його пастки працюють лише тоді, коли ми діємо передбачувано.

‎Вальдрік кивнув і почав змінювати напрямок атаки. Вони намагалися обійти пастки, об’єднати залишки тіней і знову загнати Грімма у кут, але кожен їхній крок супроводжувався його хитрою реакцією.

‎Замок став ареною гри, де психологічний тиск і пастки Грімма випробовували союз на межі витривалості. Кожен рух Ізольди та Вальдріка тепер визначав не лише результат наступного удару, а й їхню здатність вижити у цій смертельній грі.

                                  Сторінка-64