Замок затремтів від ударів темної магії. Тіні Ізольди і Вальдріка, що ще хвилину назад рухалися скоординовано, розсипалися на хаотичні потоки під натиском могутньої сили Грімма.
— Вони сильніші, ніж ми думали, — прошепотів Вальдрік, відчуваючи, як перші ряди його підлеглих тіней розпадаються під натиском контратаки Грімма.
Ізольда відчула холодний прилив страху, але водночас і гостру рішучість. Вона зрозуміла, що зрада принесла їй і силу, і небезпеку одночасно. Кожен її крок тепер міг стати смертельним, і кожна помилка могла коштувати всього.
Оларік Грімм стояв у центрі зали, його погляд спалахував холодним вогнем, а магія розліталася навколо, немов живий вир. Кожна тінь, що раніше належала союзникам Ізольди, тепер підкорялася йому, розриваючи їхній союз зсередини.
— Ізольдо… — промовив він, і в голосі звучав не просто гнів, а холодна, лідяна ясність — ти думала, що зрада зробить тебе сильною? Але тепер ти бачиш справжню силу темряви.
Вона відчула, як Вальдрік кивнув їй, намагаючись зберегти контроль над залишками їхніх сил. Але стало очевидно: перша серйозна поразка вже неминуча. Контратака Грімма вибила їхній союз із ритму, змусивши діяти на межі можливостей.
— Ми ще можемо його похитнути, — промовила вона собі під ніс, зосереджуючи залишки тіней. — Але тепер все стало ще небезпечніше.
Грімм крокував по залі, і тіні під його ногами здавалося, оживали, прагнучи знищити кожен прояв опору. Він не просто відбивав атаку — він знищував її фундамент, перевіряючи на міцність моральний і стратегічний союз ворогів.
Ізольда відчула, як холод страху стискає груди, але разом із тим — прилив сили. Поразка лише загострила її гостру свідомість: вона зрозуміла, що відтепер гра стає смертельно серйозною, і що союз з Вальдріком потребує максимальної хитрості та рішучості, щоб вижити.
Тіні замку знову сплелися, але тепер вони несамовито танцювали під контролем Грімма. Він показав, що навіть зрада не гарантує перемогу — і що справжня боротьба тільки починається.
Сторінка-59