Повітря в замку стало густим і тяжким. Тіні, що раніше слухали Ізольду і Вальдріка, почали тремтіти під натиском власної сили Грімма. Він не залишився безсилим — його магія вибухнула одночасно в кількох точках, зупиняючи перші атаки союзників.
— Вони думають, що можуть обіграти мене… — промовив Грімм, голос його був холодний і глухий, як стукіт металу, — але я завжди бачу крізь їхню хитрість.
Ізольда відчула, як перша хвиля магії вдарила по тінях, які вона спрямовувала. Її план працював, але тепер стало очевидно, що навіть з Вальдріком поряд вони не можуть повністю передбачити його кроки.
— Він сильний, — тихо сказав Вальдрік, зосереджуючи увагу на рухах Грімма, — але наша сила зараз у нашій хитрості. Тільки разом ми можемо витримати удар.
Ізольда кивнула, і вони обидва скоординували рухи тіней, намагаючись знайти слабкі точки його контратак. Кожен крок Оларіка Грімма був смертельно точним, кожен погляд — як вирок, що проникає у свідомість, перевіряючи мораль і рішучість.
— Ти думала, що зрада дасть тобі перевагу, — промовив Грімм, дивлячись на Ізольду, — але вона лише відкрила шлях до випробувань.
Ізольда відчула, як страх змішується з рішучістю. Її союз з Вальдріком став справжнім випробуванням: кожен рух, кожен дотик тіней, кожен шепіт магії тепер міг стати смертельним для них.
Грімм почав розривати їхній союз зсередини: його тіні атакували одночасно з різних напрямків, розбиваючи координацію Ізольди і Вальдріка. Але вони не відступали — їхній план був хитрий, і тепер саме його хитрість ставала їхньою перевагою.
— Не здавайся, Ізольдо, — прошепотів Вальдрік, — ми ще можемо його похитнути.
Ізольда відчула прилив адреналіну: контратака Грімма лише загострила гостроту їхньої гри. Вона знала, що тепер кожен крок, кожна дія визначають не лише їхнє життя, а й долю замку, владу і темряву, що панувала тут.
Тіні знову сплелися у хаотичний, але смертельно точний танець — і замок став ареною великої гри, де перемога або поразка залежали від хитрощів, сили і темної рішучості трьох сильних особистостей.
Сторінка-58