Перший крок у темряву

‎Світло свічок мерехтіло, кидаючи на стіни довгі химерні тіні, що рухалися разом із кроками Ізольди. Вона стояла перед важкими дверима підземного складу, ключі в руці тріпотіли від напруги. Серце билося шалено, а розум намагався знайти пояснення, чому вона, колись віддана своїм принципам, тепер робить кроки, що непоправно наближають її до зради.

‎— Відкрий, — промовив Оларік Грімм тихо, його голос пронизував кімнату, наче холодний лід. — Не сумнівайся. Твій вибір визначить усе.

Ізольда відчула, як кожна клітина її тіла протестує, але всередині щось темне, невидиме, підштовхувало її вперед. Її руки повільно повернули ключ у замку. Метал клацнув, і двері повільно відчинилися, відпускаючи запах старої магії, що пахла як попіл і залізо.

Вона увійшла. Кожен крок здавався важчим за попередній, а темрява здавалась жива — вона обвивала Ізольду, шепотіла, підштовхувала до того, чого вона боялася найбільше.

‎— Ти зробила перший крок, — промовив Оларік Грімм із тінню усмішки на обличчі. — І я бачу, що страх не зупиняє тебе. Саме так народжується сила… і темрява.

Ізольда відчула холод у грудях, але разом із ним прийшло дивне полегшення. Під впливом Оларікової сили її внутрішній конфлікт не зникав, але вона вже не могла зупинитися. Кожна дія, кожен жест вели її до безповоротного вибору.

‎Вона взяла пергаменти з забороненою магією, відчуваючи, як її власні принципи піддаються випробуванню. Раніше вона трималася світла, але зараз воно тьмяніло перед владою, що випромінював Оларік Грімм.

‎— Тепер ти зрозуміла, — промовив він тихо, крокуючи ближче, — що сила не питає про мораль. Вона забирає тих, хто слабкий, і виховує тих, хто наважується піти до кінця.

Ізольда опустила очі, усвідомлюючи, що її перший реальний крок у темряву вже зроблений. Вона відчула, як тінь Оларіка Грімма проникає глибше в її свідомість, змушуючи вірити, що цей шлях єдине, що може врятувати їх обох.

Зал залишався тихим, але темрява всередині замку вже ожила, і тепер вона керувала не лише руками, а й серцями. Ізольда ще могла боротися — але чи було у неї достатньо сили, коли рядом стояв темний лорд, що обіцяв нову, страшну владу над світом, де вони обидва залишаться лише тінями колишніх себе?

                              Сторінка-44