Тіні сумніву

Наступного ранку замок прокинувся під скрипливим світлом світанку.Сонячні промені ледве пробивалися крізь товсті штори, і все виглядало затишно, але у серці Оларіка вже не було спокою.Його думки були важчими, темнішими.

Ізольда зайшла до нього з посмішкою, але її погляд на мить затримався на старому портреті, що висів над каміном.Вона промовила щось тихо, але для Оларіка це прозвучало як подвійне послання, ніби в її словах ховався секрет.

Ти думаєш занадто багато, сказала вона, помітивши його настороженість.Я навчився бачити більше, ніж просто те, що перед очима, відповів він, і його голос звучав холодніше, ніж зазвичай.

Темрява всередині нього підштовхувала до сумнівів.Чи справді Ізольда щира? Чи її відданість лише маска? Він почав прислухатися до її кожного слова, кожного жесту, шукаючи приховані значення.

В обідній час він несподівано вирішив перевірити її.Розкажи мені про зустріч, яка відбулася вчора, сказав він спокійно, але його очі пекли, як вугілля.Ізольда зам'ялася, але швидко відповіла, намагаючись приховати збентеження.Все було як ти казав.Немає нічого важливого.

Ці слова лише посилили внутрішній голос темряви.Вона шепотіла "Вона приховує щось...Вона зрадить...".І чим довше Оларік спостерігав, тим сильніше в ньому зростав холодний сумнів.

Після вечері, коли замок занурився в темряву, він тихо пройшов у кімнату Ізольди.Кожен крок лунав у порожніх коридорах, і серце його билося швидше.Він хотів перевірити її, і темна частина його душі шепотіла: "Сьогодні ти побачиш правду".

Ізольда сиділа біля столу, переглядаючи старі карти та рукописи.Її увага була повністю зайнята, але в її очах мелькнула хвилина сум'яття.Вона зупинилася, наче відчуваючи, що його погляд на неї вже не той, що раніше.

Ти думаєш, що я приховую щось від тебе? тихо запитала вона, майже шепотом.

Можливо, промовив він, і темна усмішка пробігла по його обличчю.А можливо, я просто хочу знати, хто ти насправді.

У ць мить атмосфера навколо них змінилася.Замок став ще темнішим, ще важчим.Темрява Оларіка впліталася в його слова, в його погляд, і навіть найменші дії Ізольди здавалися йому підозрілими.

Він не знав, що це лише початок, але в його серці вже проростало насіння недовіри, яке з часом перетвориться на бурю.Ізольла, хоч і щира, відчула, що стосунки між ними змінюються, і тіні сумніву вже не зникнуть просто так.

Хоча ми маємо розуміти, що її зрада дала перший поштовх до цього.

                                  Сторінка-23