Перші кроки тіні

Темрява всередині Оларіка більше не була лише відчуттям.Вона шепотіла йому, спонукаючи до дій, які раніше здавалися неможливими.Він стояв у великому залі замку, де слуги розташувалися за своїми обов'язками, і тепер кожен його рух викликав невимовне напруження.

Вони дивилися на нього, не розуміючи, що відчуває їхній господар.Коли він зробив перший крок до одного з них, руки того тремтіли.Мовчки, без жодного слова, Оларік прошепотів:

Ти знаєш, хто слабкий...тепер вибір за тобою.

Це були не накази.Це була гра, гра, яку темрява підштовхувала до контролю.Слуга здався, опустив очі, і в його серці зародився страх, який Оларік не одразу розпізнав у собі самому.

Далі він рушив коридорами замку, де тіні від свічок стелилися на кам'яну підлогу.Кожна кімната, кожен портрет давніх правителів замку здавалися йому живими, спостерігаючи, оцінюючи.І чим більше він відчував їхній осуд, тим сильніше темрява шепотіла йому про владу і силу.

Коли він підійшов до кімнати, де зберігалися стародавні книги і манускрипти, серце його забилося швидше.Він відкрив одну з книг, і слова, написані давним чорнилом, ніби ожили.Вони розповідали про темні ритуали, про здатність впливати на волю інших, про владу, яка приходить через страх і покору.

Оларік зрозумів:це не просто знання.Це ключ до того, ким він може стати.І чим більше він вивчав сторінки, тим ясніше відчував, як темрява всередині нього росте, наповнюючи його рішучістю і нетерплячкою.

Коли вечір опустився на замок, він стояв на терасі, дивлячись на ліс.Сьогодні він зробив перший крок, він впустив тінь у своє серце і дозволив їй вести себе.

Світ ще не готовий до мене...тихо промовив Оларік, але скоро він дізнається, що справжня сила приходить з темряви.

І вітри нічного лісу відповіли йому, наче шепіт з самого серця замку:тінь росте, і час її влади наближається.

                                 Сторінка-20