Перші шепоти темряви

Наступного ранку Оларік не міг позбутися дивного відчуття.Його розум ніби слухав щось невидиме, щось, що тихо нашіптувало йому слова, яких він раніше не чув.Кожен звук замку, шелест листя за вікном, скрип дверей, далекий стукіт води в колодязі, здавався знаковим.Він блукав вузькими коридорами, і кожен крок відлунював у порожнечі.Тіні знову оживали, здаючись живими істотами, які уважно спостерігають за ним.Спершу він відчув страх, але страх швидко змінився на цікавість.Йому хотілося зрозуміти, що це таке, чому темрява кличе його, як старого друга, і чому вона здається такою знайомою.Сьогодні він помітив дивну річ:на стінах замку почали з'являтися символи, які ніколи раніше не помічав.Їхні лінії були тонкими, майже прозорими, але при цьому вони притягували його погляд, немов намагалися розповісти щось важливе.Коли він провів рукою по одному з символів, відчув легкий холод, який пробіг по спині, але замість страху його охопили відчуття сили.

"Це для мене", прошепотів він сам до себе, і слово прозвучало в голові так гучно, що він мало не здригнувся.У цей момент він відчув перший справжній прилив темної енергії.Це було не й не добре, це було нейтрально і водночас могутньо.Вона давала контроль над власним тілом, над думками, навіть над простором навколо.Він ще не знав, як її використати, але знав, що це початок чогось нового.Пройшовши кілька коридорів, він сів у великій залі і закрив очі.Тіні зібралися навколо, немов слухали його думки.І тоді він зрозумів:темрява не просто на нього чекає, вона росте разом з ним.І чим більше він досліджує її, тим сильніше стає сам.Перші шепоти темряви були ледь чутні, але вони обіцяли Оларіку майбутню владу.І він не хотів їх ігнорувати.Навпаки, він хотів слухати, вбирати і ставати тим, ким йому судилося бути:сильним, непереможним, і водночас...темним.

                                     Сторінка-16