Вогонь забуття

Туман оплаті Грівендор,як важкий плащ,і все місто здавалося затиснутим у лещатах тиші.Однак у замку,що колись належав Гріммам,панував хаос Блеквуди та люди Вальтера вже розкидали по кімнатах речі,рухаючи здобич.Але десь у глибині серця Онира, теперішнього наставника і старого друга,щось шепотіло:"Це не кінець".Оларік стояв на пагорбі за межами міста.Його руки ще тримали меч,але тепер він відчував його вагу не як захист,в як символ власної сили.Очі,що колись світили надією,тепер були холодними,мов лід,а душа,гострою,як клинок.Він підняв голову до неба,де хмари закривали сонце,і відчув дивне полегшення."Світ, який я знав...помер разом із моїм серцем", промовив він сам до себе.Його голос лунав у тумані, відлуння якого здавалося йому сміхом минулого життя."І час забути слабкість.Час стати тим,кого вони боятимуться".Внизу, у долині, купець Вальтер сміявся,хизуючись перед місцевими,а Ізольда, спокійна і непохитна,мов статуя, оглядала нові володіння.Але вони не знали одного:їхній юний ворог ще не загинув.Він лише затаївся, дозволивши темряві проникнути в серце, вичікував момент.Пам'ять про зраду і холодний погляд Ізольди перетворювалися на щось нове, гострий, невидимий меч,який прорізає страхи і ілюзії.В його грудях виріс план, темний і витончений, як ніч, що обіймала місто."Я повернувся", подумав він і ці слова не були обіцянкою,а вироком."Не хлопчик, не лорд Грімм.Ти побачиш мене і зрозумієш, що світ більше не буде таким, як раніше".Оларік спустився в долину тихо,мов тінь,залишаючи за собою смуток і попіл того, ким він колись був.Його кроки були впевненими, і туман наче прогинався під його вагою.Поки місто святкувало перемогу Блеквудів,його темна сила вже шипотіла плани помсти,плани повернення,плани,що перетворять Грівендор на затінок страху.У темряві яку він ніс із собою, з'явилася лише одна думка:"Все, що ти побудував, все, що вони вкрали, все повернеться.І тоді...я стану тим, кого ти боявся бачити у дзеркалі". Місяць повільно виглянув із-за хмар,висвітлюючи його обличчя.Воно вже не належало хлопцю,якого зрадили.Воно належало тінню,холодній і смертельній, що колись стане люттю Грівендора.

                                    Сторінка-11