Затишок

Ой нене-природонько що ж ти наробила

Ой нене-природонько
Що ж ти наробила
Нащо ж очі дівочії
Любити навчила

Нащо ж груди налилися
Як гарбуз осінній
Нащо коси заплелися
Як струмок граційний

Як у верби пишні лози
І станом - царівна
Замість місяця та сонця
обличчям ясніла

Майьоріла барвінками,
Маками й росою
Закохаєшся без тями -
Вмиєшся сльозою

Як станцює, клята панна,
То зводе в могилу
Як вподобать козаченька,
Коли є Калина?

Чорні брови, карі очі-
Загадкове диво
Так сердешно та мрійливо
Ніжності навчило

Як згадаю теплі ночі
І слова ласкаві
Так душа плете віночки
З радості й печалі

Тихі пісні на світанку
І слова кохання,
Босонагі по камінню -
Бачились востаннє,

Бо лебідка лебідонці
Не склала би пару,
Бо сердечко не витрима
Сусідської чвари

Тому тишком під вишнею
Що сама у полі
Сижу-плачу я римами
От тої любові

6.03.24

Подобається

#1484 в Різне
#322 в Поезія

Відредаговано: 04.05.2024