Затишок

Я вб'ю тебе сонячним ранком

Я вб'ю тебе сонячним ранком
У самий прекрасний момент
Твоє брудне тіло ніколи
Не возведуть в монумент

Ти будеш так солодко спати
Коли я по тебе прийду
Всю велич нікчемну і славу
Я лезом ножа відберу

О ні це не буде миттєво
На спокій бо не заслужив
Це буде болюче, нестерпно
Так дико щоб смерті просив

Із сотні маленьких порізів
Тектиме гидка клята кров
На власній ти шкірі пізнаєш
Оту свою братську любов

Як коршун на тебе накинусь
Печінка, легені, рука
Від болю у пекло поринеш
Ти погань - аж плоть вся гнила

Слабка жалюгідна тварино
Ти навіть не вартий меча
У грудях давно все згоріло
Весь світ тобі за палача

Тебе не врятує ні сповідь
Ні помах святого хреста
За горе розрухи та муку
Що ніс у спокійні міста

Шматками безликого м'яса
Ти й звірам на корм не підеш
Прокльонами встелений провід
У гної могилу знайдеш

Промінням освятиться ранок
І землю наповнить життя
На вічному святі свободи
Ніхто не згадає ім'я

14 07.23

PS: ви знаєте кому це

Подобається

#1485 в Різне
#322 в Поезія

Відредаговано: 04.05.2024