Затишок

Недостатня

Мені здається не буде достатньо
моїх ідей та моїх думок
Я переповнена, ціла, до краю
та прагну ще більше завиток

В сірих ескізах змальований ранок,
там мої слабкості і почуття
У вітряних шубах захований замок,
замок із щірості й каяття

Надія є променем світла
що проганяє усяку біду
Стражданням сповнена гірко,
але й для цього фарби знайду

Молитись ніколи не пізно
та не до Бога а до душі
Усе що є в тобі світле
просто спіймай це та опиши

Чекати буде гріховно
якщо в тенетах сховано скарб
Твори щось неповторне,
щось що жевріє у стомлених снах

Відкрий навстіж дверцята
випусти вітер, сонце і дощ
Нехай гримить і вирує людей
зачаровує дикість площ

Грозяне літо, буря тривоги,
сміх у печалі творить буття
Сповнений радощів чи нещастя
просто твори нитки для шиття

Не оглядайся не закривайся
лиш відчувай крізь душу життя
І не спиняйся, спраги збувайся
доки не втомишся від пиття

10.07.23

Подобається

#1484 в Різне
#322 в Поезія

Відредаговано: 04.05.2024