Затишок

Без вихідних в безвиході мовчу

Без вихідних в безвиході мовчу
Тягну долоні до чужого неба
І вже здається ніби я лечу
Але лиш мить й нічого вже не треба

У колесі життевому сповна
Свої невдачі й горе напуваю
Ще поки сонце, літтня теплота
Закрию очі й тіло лід скуває

Чарівні рибки плешються в вині
Виконуєчи всі мої бажання
Тоді здається ніби я на дні
Сама собі готую сподівання

Злотавий візерунок на плечі
Хвилює наші довго-темні ночі
Серця палають віршами в огні
Без тебе прокидатися не хочу

І скільки не кричи і не вимовляй
Уже не перевернеться годинник
Скуємо павутиною печаль
На лобі намалює "самітник"

Бо дуже зручно мріяти дарма
Від бруду відветрати зтиха очі
Я ніби тут і ніби ще жива
Насправді ж більше нічого не хочу

5.08.21

Подобається

#1485 в Різне
#322 в Поезія

Відредаговано: 04.05.2024