Глава 5. Хоч хліб з водою, аби милий з тобою (частина 1)

Події на озері

Після того, як Катерина прийняла до себе молоду сім’ю — їхні дні були надзвичайно насичені. Катерина перебирала старі речі, щоб знайти щось придатне до життя для її гостей. А це були цілі скрині з добром, які були надовго закриті і сама Катерина ніколи й не сподівалась, що колись до них повернеться. Тому окрім фізичної роботи, вона стикнулась з неймовірною силою спогадів, а це також важка робота. В цих скринях зберігалось все: посуд, постільна білизна, весільна сорочка, вишивані хустки, стільки спогадів... Саме тут Катерина поховала те життя, яке так ніколи й не змогла отримати. Саме тут були поховані дівочі мрії цієї вже немолодої жінки. Вона дістала із скрині старі одежі, які мали потім перешити на дитячий одяг. Ніжно погладивши м’яку тканину, вона усміхнулась своїм спогадам і різко змахнула сльозу зі щоки, наче не дозволяла собі таку розкіш, як прояв людського горя. Вона все виплакала раніше, коли помер Петро, коли гукала його ночами, коли застосовувала всі свої знання, щоб повернути його, а коли це не вдалось — щоб полегшити свій біль. Ті події і зробили її тією жінкою, яку зараз односельчани за її спиною називали «Зла Катерина» через відсутність співчуття та погану вдачу.

Вона зібрала всю стару одежину, яка тепер мала стати тканиною для одягу малої дитини, яку породила ця загадкова пара, якій Катерина дала прихисток незважаючи на всі обставини.

Хазяйка дому підійшла до кімнати, яка тепер їй не належала. «Комедія, прошу дозволу увійти у власному домі», подумала Катерина та постукала сповіщаючи про свій прихід.

Аделя в цей момент саме натирала вікна. Соломія з Орестом були на вулиці. Мала отримувала так звані «сонячні ванни», щоб уникнути страшних дитячих недугів, які інколи забирала малих дітей. Орест чи то оберігав дитину, чи то виконував якесь чергове доручення Аделіни.

- Люба пані! Заходьте! Погляньте, як сяють вікна. Тепер тут так сонячно, так затишно... — вона почервоніла усвідомивши, що могла образити господиню своїми зауваженнями, тому швиденько додала, - Я хотіла сказати, що тепер тут краще видно цей затишок за рахунок сонечка, що пробивається крізь вікна.

- Напрочуд світло, якщо збираєтесь більшу частину дня проводити в хаті. Може ви раніше до цього звикли, а в нас тут роботи повно на вулиці. Особливо у весняний період. Тому я особливо б цим не заморочувалась би. — їй подобалось те, що робила ця молода панянка з її покинутими кімнатами, але вона не звикла до того, що треба було робити якісь компліменти чи хвалити за роботу. Вона стільки років прожила сама, що не переймалась такими дрібницями як добре слово.
- Так, звісно. Ми вже говорили з Орестом, що як закінчимо тут, то треба буде Вам допомогти з господаркою...

- Я вже казала, що мені допомога не потрібна. Займайтесь собою, поки є час. В селі відпочивати ніколи. Тим паче зараз, перед посівною. Треба обробити землю, підготувати жито до посадки. Саме на оранку я й хотіла послати твого чоловіка. Для тебе в мене є інше завдання. Ти казала, що розбираєшся в травах. Тоді ти маєш знати, що саме зараз час заготівельних робіт для молодих трав. А молоді трави найкраще підходять для заготовок на приготування їжі?

Вже вдруге за цю коротку розмову Аделя почервоніла. Так, вона знала про це, але ніколи не збирала трави самостійно. Цим завжди займалась Нана, а для неї це була скоріше забавка, ніж серйозна робота. Для чого їй було цим перейматись, якщо за неї це завжди робив хтось інший? І вона не знала чи впорається з цим самостійно. Вона обдивилась свою пророблену над кімнатою роботу. Кілька днів в неї зайняло те, щоб вимести весь пил та бруд з неї. А ще потрібно було випрати все, перемити посуд. В будь-якої іншої хазяйки це б не зайняло стільки часу. Вона ж робила це вперше. Аделя мила, прала, чистила, прибирала вікна, підлогу, старі дерев’яні лави та інші функціональні речі, які мали бути обладнані до життя. І це все в перерві між годуванням та залюблюванням Соломійки. Вона дослуховувалась до порад Катерини, коли та заглядала з постіллю, або з чистими сорочками чи глиняним посудом. Орест їй допомагав чим міг. Носив воду, полоскав білизну. В тій ситуації, що вони опинились, їм було не до розподілу на жіночу та чоловічу працю. Але як не крути, вся робота лежала впершу чергу на ній, і Аделіна не знала чи готова до такого об’єму і чи справляється вона з усім правильно. Тому, вона не знала чи потягне ще зверху збір рослин, заготовку лози та інших весняних робіт. Потрібно було зважуватись на те, щоб сказати цій строгій жінці правду і розраховувати на її милість.

- Так, звісно знаю. Але справа в тому, що я ніколи це самостійно не робила. Моя бабуся збирала все, а я лише допомагала їй з готовими зборами... я можу відрізнити чистотіл від жовтця, але я можу так їх і не знайти.

Катерина мовчки дивилась на Аделю. Вона звикла до того, що люди приносять їй проблеми, але вона не звикла, що проблеми знаходяться під її дахом. Здавалось би, що такого в тому, що ця молода панянка не знає, як шукати трави, але дивлячись зараз, у Катерини виникли сумніви, що ця панянка володіє хоч якимись знаннями.

- Немає чому дивуватись. Я мала на це очікувати, коли брала під свій дах балуваних містян.

Аделя хотіла заперечити, але поглянувши на холодний погляд Катерини — передумала. Не варто злити і без цього не дуже люб’язну жінку, яка дала їм прихисток.

Катерина окинула поглядом прибрану кімнату. Все сяяло чистотою, так званим відчуттям затишку. Подивилась на присоромлену розчервонілу від роботи та правди юну дівчину, перевела погляд на старі одежини, які все ще тримала в руках. Кивнула своїм думкам, які глибоко таїла в собі і винесла своє рішення:

- Завершуй з прибиранням, в тебе все гарно вийшло. Твого чоловіка я на днях відведу в село, познайомлю з місцевими жителями, хай призвичаюється до роботи. Після цього ми з тобою займемось весняними заготовками. Я познайомлю тебе з місцевими травами та покажу де найкращі місця для збору. Перевірю, чи справді ти вмієш те, про що говориш. Подивлюсь як ти поводишся в лісі та з лісом. А далі видно буде. Якщо я тебе навчатиму, то не встигну посіяти жито. В такому випадку, ви з чоловіком муситимете працювати в мене на городі. Але це забере час та не дасть йому змогу підзаробити. Тому у ваших же інтересах вчитись всь ому швидко та виконувати мої слова беззаперечно.