VI

Зранку Богорода почувала себе кепсько. Дрімніс навідав її сон, але це було недовго. Дівчина відчувала втому, яку могла розвіяти філіжанка кави. Навіть не лимоний чай. На кухні сидів Сонцедар. Його обличчя мало серйозний, навіть обурливий вигляд. Від роздумів його відволікла Богорода, коли вона сіла навпроти нього. 

- Як думаєш, - почав хлопець, - я зможу виконати прохання богів? 

Дівчина не хотіла відповідати на це запитання. Для неї було очевидно, якщо боги щось вирішили, значить так і має бути. В грудях застиг дивний ком. Неприємний.

- Напевно, вони ж не просто так сиділи вчора в нашому храмі. - Богорода ковтнула трохи кави, але смаку не відчула. 

- Якщо ти так кажеш, дякую. 

Потім вони мовчали, довго. Зоревіра зайшла до приміщення та попросила Сонцедара пройти за нею. Коли вони вийшли, до Богороди знову нав'язувалися, ніколи не властиві їй, думки. Щоб відволіктися, вона вийшла на подвір'я. Снігу було небагато, вже виднілися частинки бруду. Дівчина сіла на лавицю та сперла важку голову руками. Через деякий час, вона відчула необхідність активувати Око Бога. Одразу з'явився усліхнений Яким.

- Доброго ранку! 

- Коли мені вже не знадобиться постійно використовувати Око, щоб тебе бачити? - бурклуна Богорода.

- Зрозумів, хтось не виспався. Дрімніс не міг одразу відповісти на твою молитву. - Яким відвернув погляд від дівчини. - Але ти всеж відчула мою присутність, це прогрес. 

Богорода непомітно кивнула, і продовжила дивитися на купу снігу, яка колись була сніговиком, якого зліпили маленькі відвідувачі храму.

- Щось трапилось, Богородо?

- Ні. Нічого не трапилося. 

- Не був би я так впевнений в твоєму смутку, якби ти мала життєрадісний вигляд і спокій в душі. Незабувай, що я тут ангел-охоронець, і обманювати мене неварто. 

Богорода зітхнула.

- Тобі справді можна це розповісти? 

Яким підвівся з лавиці, розправив свої крила і гордо поклав кулак на груди. 

- Ще питаєш, та я тебе маленькою ходити вчив, і ти питаєш таку дрібницю!

Богорода трохи посміялася із запитальним виглядом. Треба розпитати про цей випадок маму, коли буде хороший настрій.

- Просто, Сонцедар...

- Яким! Допомога твоя потрібна! - на сходах з'явився Дрімніс. - О, доброго ранку, Богородо! 

Дівчина помахала у відповід.

- Мушу йти, ато він мені пір'я обскубає. - підморгнув дівчині ангел. - Поговоримо потім, гаразд. 

Всі зникли, і Богорода далі дивилася на залишки сніговика.