Розділ двадцятий. Магія сну

Як і казав Хейтам, об’єднані елібрійо-лімерійські опозиційні війська перетнули кордон Лімерії глибокої ночі, під покривом темряви. Лукас їхав верхи в авангарді. Пліч-опліч з ним їхав Тревор, а трохи позаду – Айшес у супроводі Персії. У темряві очі химер сяяли, наче у диких звірів. У обладунках ніхто не приховував свої химерні ознаки. Хвости, роги, луска, кігті…

Айшес дивилась на військо свого чоловіка і думала про те, які вони всі… красиві. Ще ніколи лицарі не викликали у неї такого захвату, як зараз. Кожна химера тут була особливою, по своєму незвичайною і прекрасно. Тут були химери з пухнастими вушками та хвостами різної форми та кольору. Були ті, у кого проявлялися кігті та ікла або змінювалась форма кінцівок. Їхні обладунки були ідеально підлаштовані під кожного індивідуально. Та більш за все Айшес вразили крила. Лукас змінився, змінилися і його химерні мітки. Айша бачила його крила всього раз і зараз вони здавалися їх ще більшими, ще більш величними, гідними королівської особи. Жорстке оперення, наче металева луска, чорне та багряне пір’я. Здавалось, один їхній помах здатен знести зруйнувати кам’яну стіну. Та коли вона захоплено дивилась на нього, він чому почервонів і поквапився до своїх солдатів. Це була його мила сторона, вона подобалась Айші.

Тревор, не зважаючи на свої котячи ознаки, зовсім не виглядав милим пухнастиком. У темних шкіряних обладунках він був справжнім хижаком. Так само і Персія, що прийняла свою істину подобу із мерехтливою лускою, пазурами та родовою міткою – довгим цупким язиком. І все рівно, вони видавались молодій герцогині неперевершеними.

З самого дитинства, Айша тільки про те й слухала, які химери потворні, хитрі та небезпечні. Батько, який фінансував ринок рабів, основним товаром якого були саме химери, тільки й говорив про те, як Елібрія несправедливо завойовувала землі Лімерії, що їй не належали. Як химери виживали людей з їхніх домівок, відбирали володіння у аристократів. Батько палав до химер такою ненавистю, наче це була особиста образа. Його погляд сяяв, коли привозили нову партію дітей-химер, він називав їх товаром і кожен продаж приносив йому більше задоволення, ніж коштів. А потім він відвідував королівські прийоми на яких отруйно посміхався елібрійським послам, які приїжджали вирішувати проблему викрадення дітей у королівстві. Батько був лицемірним і переповненим ненависті та злоби. Айшес завжди бачила це і відчувала, але ніколи не могла зрозуміти чому.

Якщо ставлення своєї родини до себе вона могла пояснити страхом, то такої ворожості до химер вона не розуміла. Так, між двома королівствами довгий час тривала війна, але це було давно. Айшес досконало знала своє родове древо і це знання давало їй чітке розуміння того, що за всю історію існування роду Вієрте, у її предків не було відкритих конфліктів з химерами. Тоді чому?..

Від думок її відволік шурхіт крил. На руку Тревору опустився сокіл, який розвідував місцину.

- Ваша світлосте, - промовив лицар до Лукаса, - я був правий. Можливо, про заколот вони й не знають, але територія навколо маєтку укріплена і лицарі напоготові. Караульні змінюються кожні дві години. Вони чинитимуть супротив. Магічний бар’єр було піднято ще на заході сонця.

- Я й не чекав, що мій шановний тесть так просто складе зброю, - він обернувся до своєї дружини, - Айшес, ти знаєш де у маєтку Вієрте знаходиться центральна пентаграма чаклуна?

- Звичайно, знаю, - кивнула дівчина.

- Потрібно зруйнувати печать, - сказав Лукас Тревору, - капітан Фейт – людина справедлива і чесна, він навряд підтримує графа. Але він також вірний лицар. Він буде відданий своїй присязі до кінця і захищатиме маєток і графську родину.

- Хвилюєтесь, Ваша світлосте? – на бік всміхнувся Тревор, - це ви дарма. Я, між іншим, налаштований на легку перемогу. Все ж таки, ми йдемо у володіння розбещених лімерійських аристократишок.

- Ерік Фейт - один з найкращих лицарів, яких мені доводилося знати і битва з його загоном не буде для нас простою. Він прекрасний стратег та вправний мечник. Тож, поки їх захищатиме бар’єр, на легку перемогу ми можемо не розраховувати, - серйозно сказав Лукас, - Айшес, детально опиши шлях до кімнати чаклуна, щоб Тревор зміг…

- Гей! Хочеш усунути мене з поля бою?! – обурився Мірель.

- Це важливе завдання! Відповідальне! Аби кому не довіриш! – відповів Лукас.

- З цим впорається і Персія!

- Персія має охороняти Айшес!

- Вона одна із сильніших твоїх бійців!

- Вона фрейліна моєї дружини і охоронятиме її в тилу!

- В цьому немає потреби! – втрутилась Айшес, - я проведу Персію до кімнати. Ми зробимо це разом.

Лукас і Тревор на мить завмерли.

- Що за маячня?! – вигукнув Сіаль, - я нізащо цього не допущу! Ти маєш лишатися у безпеці!

- Ну то і лишив би її в маєтку, - буркнув Тревор.

- Заціпся! – шикнула на нього Персія і одразу ж обернулась до Лукаса, - Ваша світлосте, поряд зі мною міледі нічого не загрожує! І я можу виконати це завдання краще за будь-кого!

- Не можу бути і мови!

- Лукас, ти взяв мене із собою аби я допомогла! – серйозно сказала Айшес, - тож дай мені допомогти!

- Це була помилка, - похитав головою герцог, - я повівся на розказні Теріса і на твої вмовляння! І взяв тебе із собою за умови, що ти лишатимешся в безпеці поряд із Персією, в тилу! Ти хотіла бути присутня і ось ти тут.