Розділ дев’ятнадцятий .У коріння Світового древа

Не зважаючи на те, що Елібрія поступово покривалась першою памороззю, у маєтку Сіаль було тепліше ніж будь-коли. Зміни у поведінці молодят побачили всі і майже одразу. Їхній холодний, байдужий герцог майже не відходив від своєї дружини. З обличчя його не сходила посмішка. Більше він не ночував у кабінеті, з під його очей зникли синці. Тепер він не затримувався на зустрічах, снідав та вечеряв вдома, не тікав від Персії, коли та приходила з новими запрошеннями від аристократів.

Змінилась і герцогиня. Після весілля вона наче розквітла. Айшес стала значно сміливішою. Більше не уникала своїх покоївок, почала впевнено віддавати накази. Майже одразу після весілля, вона стала активно брати участь у житті герцогства та перейняла на свої тендітні плечі певні обов’язки герцога. Вона зустрічалась з деякими високопоставленими гостями, займалась організацією святкових заходів та важливих зустрічей, відвідувала чаювання за запрошеннями інших аристократок. Декілька разів вона навіть представляла герцога на засіданнях. Вона вчилась із вражаючою швидкістю і за короткий час стала гідним партнером Лукаса, про що говорили навіть у королівському палаці.

На подив усього бомонду, перша самостійна заява герцогині стосувалась рабства. За її ініціативи було створено благодійний фонд спрямований на підтримку тих, хто постраждав від работорговців. Діти, які лишилися без батьків, батьки, які втратили дітей, скалічені, втікачі. Вона всерйоз зайнялась пошуком постраждалих. Було заплановано будівництво притулку та школи. Цей жест не лишився непоміченим серед елібрійських аристократів. Айшес Сіаль привертала до себе все більше уваги.

 І все ж таки, весь свій вільний час Айшес і Лукас проводили разом. Коли герцог працював у своєму кабінеті, Айшес брала книгу і читала поряд із ним, тихенько, не відволікаючи його від роботи. Якщо вільний час був у Лукаса, він супроводжував дружину на всі зустрічі і заходи. Коли справ на день було не багато, вони виходили в місто, гуляли парком, їздили верхи, куштували різні солодощі у місцевих кав’ярнях. Не проходило і дня, щоб Лукас щось не дарував своїй дружині. Це могли бути як коштовності і сукні так і квіти або ж корзинки з десертами. Кожен вечір вони проводили в обіймах один одного.

По маєтку вже повзли чутки, що насправді, герцог і герцогиня вже багато років знайомі і завжди були закохані. Але через певні обставини, вони мали розлучитися і довгий час вдавати, що не знають один одного. Що за «певні обставини» - покоївки ще вигадати не встигли. Але їхня теорія мала дещо дотичне до реальності. Лукас і Айшес справді були закохані вже дуже давно. Правду знали лише колишні герцог і герцогиня, а також Персія і Тревор.  

Вслід за осінню прийшла зима. У маєтку не згасали каміни. Декоративні килими замінили на теплі, з довгим ворсом. А напівпрозорі світлі портьєри змінили важкими та темними. Герцогські угіддя вкрилися пухким снігом, а сонце вже майже не показувалось з-за хмар. В один із таких похмурих днів і завітав королівський секретар.

- Пане Каерен, - зустріла його Айшес у вітальні, - раді вітати вас у маєтку Сіаль.

- О, радий зустрічі, міледі Сіаль, - вклонився секретар, - чи все у вас добре? Звикли до нового статусу?

- Так, більше ніж, - кивнула Айша і, тихенько додала, - дякуючи вам і Його високості.

- Ми нічого не… - спробував заперечити Хейтам, але зустрівшись поглядом з герцогинею, завмер, - ви!..

- Тшш! – приклала вказівного пальця до губ дівчина, - чи можу я запропонувати вам чаю? Чи одразу проводити вас у кабінет?

- Я б хотів якомога швидше зустрітися з Його світлістю, - кивнув секретар, - вам також варто бути присутньою при цій розмові, міледі.

 Голос його був рівним і спокійним. Але Айшес відчула, що секретаря щось бентежило.

***

- Отже, вони почали діяти… - задумливо промовив Лукас, вислухавши Хейтама.

- Документ про відкликання леді Айшес вже підготований і висланий у елібрійський палац. Щойно ви відмовите, вони оголосять про «визвольну операцію».

- Маячня якась, ми вже одружені! – обурилась Айшес, - це дурнуватий привід для розв’язання війни!

- Війни починалися і за менших причин, - знизав плечима Хейтам і скоса глянув на Лукаса, - Ваша світлосте, що думаєте?

- Хто очолює цей заколот? – запитав герцог.

- Офіційно – сам король. Але насправді, все підготували граф Вієрте і рада міністрів Лімерії.

- Моя родина знає про це? – запитала Айшес, - я маю на увазі… Мама і Клер? Брати?

- Так, вони в курсі, - кивнув секретар, - при всій повазі, міледі, ваша матінка абсолютно байдужа до політичної обстановки в королівстві, як і юний Едмунд. Уільям повністю на стороні Його високості крон-принца. Натомість, леді Клер цілком підтримує політичний напрямок заданий вашим батьком. Якщо дозволите, саме їй належала ідея відкликати вас.

- Знову вона… - Лукас нервово відкинув перо і відсунув від себе принесені Хейтамом папери, - та що не так з цим дівчиськом? Я сподівався, вона подорослішає. Але з віком її поведінка стала ще більше огидною… так би і розізвав…

- Ваша світлість, - секретар застережливо кивнув на Айшес.

- Пробач, Айша, - похитав головою герцог, - я… відверто ненавиджу твою сестру. Думаю, це ніколи не було для тебе секретом. Я просто не розумію, за що вона так з тобою…