Розділ чотирнадцятий. Герцог Елібрійський

Граф Вієрте вдивлявся у папери, які йому вручили. Він те і діло піднімав недовірливий погляд на дівчину, що сиділа навпроти нього. У гостьовій кімнаті зібралися майже всі Вієрте. Граф Регулус із дружиною, обоє їх синів та донька. Елібрійка з волоссям кольору бузку мовчки пила запропонований їй чай. Вона прибула рано вранці, піднявши на сполох весь графський маєток.

А почалось все з того, що Уільям повернувся з Елібрії із новиною, яка шокувала всю графську родину. Молодий елібрійський герцог бажає взяти Айшес за дружину. Також Уіл повідомив батькам, що герцог налаштований дуже серйозно і вже за декілька днів він планує надіслати офіційний запит королю Лімерії. А також, від нього прибуде посол.

Так і сталось. Із самого ранку до маєтку надійшов лист з королівського двору, у якому повідомлялось, що до родини Вієрте прямує секретар першого крон-принца, Хейтам Каерен. А слідом за цим листом, графському чаклуну прийшло повідомлення про те, що елібрійський посол вже перетнув кордон графства і також прямує до маєтку графа. Та найбільшим шоком для графа стало те, що візит посла було узгоджено з Його величністю.

***

- Немає сумніву, це той раб… - скрипів зубами граф, - хоче забрати Айшу до себе!

- Контролюйте себе, батьку! – промовив Уільям холодно, - ви говорите про герцога Сіаля Елібрійського. Ваші слова можуть спровокувати міжнародний конфлікт!

- Да чхати я хотів! – гаркнув Регулус, - він думає… що принизивши мене тоді!!! Він зможе принизити мене і вдруге?! Отримав свободу, зруйнував мою багаторічну працю! Моє ім’я! Мою репутацію! А через роки повертається і отримує мою доньку?! Ні за що! Цей виродок не отримає бажаного!

- Батьку! – Уільям почав підвищувати тон, - ми не можемо знайти гідну партію для Айшес вже довгий час! Її вік ідеальний для заміжжя, але пропозицій не надходить! І не надійде! І ви це знаєте!

- Айшес красуня! – втрутилась у розмову Клер, - якийсь вдівець точно зацікавиться. Або ж аристократ, який розлучився. Вона молода і може народити дітей, тож…

- Ти справді бажаєш такого життя своїй сестрі, Клер?! – погляд Уіла міг би спалити її живцем.

- Про що ти кажеш, брате?! – Клер скривилась, - я зробила для сестри все, що було в моїх силах! Мені навіть довелось перейняти на себе її тягар відповідальності і стати нареченою принца! Я все зробила для того, аби її не стратили! Та вона має також нести відповідальність за свої вчинки! Інтрижка з рабом – це не те, що гарно впливає на репутацію леді!

- Закрийся! – Уіл збив зі столу вазу з квітами, та розлетілась уламками, - ти знаєш, що це не так! Але продовжуєш розносити цю брехню! Це через тебе у світських колах вважають, що Айшес несповна розуму! Хто вигадав ці нісенітниці про контроль магії?!

- Я захищала родину!!! – Клер налякано відступила на крок, - як ти не розумієш?! Для мене немає нічого важливішого за родину! Я скажу що завгодно, аби Вієрте могли повернути свою репутацію та повагу у суспільстві! У той час як Айша думала лише про себе і про свою химеру! Тепер я тягну на собі її тягар! Її обов’язки! Тож вона має хоч трохи відчути відповідальність за свій вчинок! Якщо її візьме до шлюбу якийсь вдівець або ж розлучений – вона зможе лишитися в Лімерії, почати знову виходити у світ. Якщо народить йому дітей, то буде жити в достатку до кінця життя і…  

- За що ти її так ненавидиш?! – Уіл зірвався на крик, - Айшес завжди піклувалась про тебе! Захищала! Брала на себе всі твої провинності! За що ти так з нею?!

- Вгамуйся, Уільям! – Регулус вдарив кулаком по столу, - що ти собі дозволяєш?! Ти ще не очолюєш цю родину, щоб так свавільно влаштовувати погром в моєму кабінеті!

Уіл опустив руки, його трясло від люті, але під важким поглядом батька він затих. Клер вчепилась у Регулуса і жалібно заскиглила, видушуючи з себе сльози.

- За що він так зі мною, батьку?! Я лише бажаю процвітання нашій родині! Я просто хочу, щоб ми всі були щасливі…

- Заспокойся, доню, - погладив її по волоссю граф, а потім перевів погляд на Уільяма, - поки я голова родини Вієрте, ця клята химера не отримає того, чого хоче. Підготуй все для зустрічі секретаря і посла. Ми дамо свою відповідь не вагаючись.

***

…сказав граф, але на ділі все виявилось набагато складніше. Посол герцога сиділа на дивані і, з нудьгуючим виразом обличчя продовжувала пити свій чай. Хейтам Каерен, схрестивши руки на грудях, сидів у кріслі і безбарвним поглядом своїх сірих очей скоса дивився на неї. Елеонор Вієрте стояла позаду свого чоловіка, не наважуючись сказати і слова. Едмунд і Уільям також мовчали. Клер, що увірвалась у приймальню без запрошення, ніяк не могла всидіти на місці, їй було до біса цікаво, що у тих документах змусило батька так глибоко замислитись.

- Я не розумію, - нарешті промовив Регулус, відклавши папери на стіл, - це якийсь жарт?

- Вважаєте, у Його світлості є час на жарти? – спокійно запитала дівчина.

- Ні-ні, що ви, - сказав граф, - але не розумію, навіщо герцогу Елібрійському, другому за впливом у королівстві, знадобилось йти до шлюбу з донькою звичайного графа. Та ще й з тою, чия репутація була заплямована скандалом і звинуваченнями у державній зраді. Ви ж не хочете сказати, що Його світлість про це не знає?