Розділ тринадцятий. Лімерійська химера

- Ти… ти зганьбила нашу родину! Все, що я будував роками! Ти все знищила! Тобі хоча б соромно?!

- Хах… соромно?.. аж ніяк… я ні про що не шкодую!

- Шльондра! Який сором… яке приниження!

- Знаєте, батьку… якби я із самого початку знала… що ви замислили… я б не лишилась тут!

- Пропаща дівка! Нічого… тепер… тепер я продам тебе тому, хто запропонує більшу ціну! Не схотіла бути принцесою?! Будеш підстилкою! Хоч дружиною, хоч наложницею! Мені байдуже!

- Спробуйте!

- Я дав тобі все!!! Заради чого?!! Чому ти все зруйнувала?! Стоп… нііі… тільки не кажи мені, що ти і та химера…

- Моє єдине самостійно прийняте рішення так злить вас, батьку? Я більше не стану підкорятися. Краще вбийте. Або я ж зроблю це сама.

- Он як… Нічого. Це нічого… в мене і на цей випадок є рішення, доню.

***

- Люба сестричко, - у двері постукали і, не дочекавшись дозволу, Клер увійшла до кімнати, - сьогодні в тебе будуть гості!

Айшес відвела погляд від вікна і подивилась на сестру. Усмішка не сходила з обличчя Клер ні на мить, відтоді, як Айшес з батьками повернулась до маєтку у день її повноліття. У той день для молодшої Вієрте наче почалось нове життя. Спочатку було багато криків, скандалів. У маєток то і діло приїжджали різні неприємні гості. Мати не встигала відповідати на листи, які надходили. Батько постійно кричав, сварився, бив посуд, зривався на будь-яку дрібницю.

Замкнена у своїй кімнаті Айша більше не відвідувала чаювання та бали, запрошення на її ім’я перестали надходити до графського маєтку. Через старшу доньку родина потрапила у гучний скандал. І Клер зрозуміла, що це її шанс. Одразу ж після свого дебюту, вона активно нав’язувати себе всім, до кого могла дотягнутися. Віконти, маркізи, барони, навіть баронети. Вона не впускала жодної можливості засвітитись у світських колах. Потроху, її стараннями, лімерійський бомонд почав забувати, з чого все почалось. Стали вони забувати і про Айшу, яка просто зникла з їх очей.

Як виявилось, що сестру дуже поважали у світських колах. Так, її магія лякала та відштовхувала. Її добре відношення до раба-химери багато кого дивувало, а консерватори взагалі не приймали її. Але опозиція обожнювала Айшу. Все, що вона робила, як аристократка, завжди радо віталось серед аристократів-опозиціонерів. Виявляється, з п’ятнадцяти років фінансувала декілька сиротинців, а також разом із принцом Аймером вони розробляли поправки до законів про рабство. Це дратувало Клер. Тому, вона прийняла сторону консерваторів, які тільки і чекали, доки Айшес зробить невірний крок. І вони дочекались. І молодша Вієрте скористалась моментом. В один момент, Клер зуміла перехилити ситуацію так, що родина Вієрте перетворилася із зрадників на жертв.

- Магія моєї сестри від народження була неконтрольована! Недивно, що вступивши у резонанс з магією химери, вона так сильно змінилась! – говорила Клер на публіці, - але Айша не винна, ні-ні. Ні в якому разі не можна звинувачувати мою любу сестру! Її доброта і наївність зіграли проти неї, вона довірилась і підкорилась химері! Чи зрадила б вона свою родину, свою державу, якби не ця химера? Ніколи! Це ще раз доводить, що ми маємо бути дуже обережними з елібрійцями, а закони стосовно рабів мають чітко виконуватись, їх не можна підпускати занадто близько, як вчинила моя сестра.

Так, на родину Вієрте почали дивитися як на жертв. А саму Айшу почали називати лімерійською химерою, через магію, яку ніхто не міг приборкати і дослідити. Родина зробила офіційну заяву щодо її стану. Вони повідомили, що магія химери нашкодила дівчині і невідомо, скільки знадобиться часу, аби вона відновила сили. Тому, Айшес Вієрте перестала виходити у світ. Натомість, її замінила Клер. І не тільки на балах… Родина Вієрте отримала другий шанс, але у короля була своя умова. Заручини Айшес і принца Аймера були анульовані. Роль його нареченої зайняла Клер. І хоча граф намагався лишити це місце за Айшес, Клер сама виявила бажання допомогти родині очистити своє ім’я і виконати обов’язок, з яким не впоралась сестра.

- Сестро! – знову позвала її Клер, - не ігноруй мене!

- І не думала, - спокійно відповіла їй Айшес, - про яких гостей ти говориш?

- Мій коханий наречений хоче бачити тебе, - трохи невдоволено пробурмотіла Клер, - не думаю, що це хороша ідея. Все ж таки, раніше ви були заручені. Але він особисто наполягав на зустрічі, тож батько не зміг йому відмовити.

Аймер Лавір Ніл Лімерія був одним з небагатьох, кому дозволяли бачитись з Айшес. Хоча, отримати цей дозвіл йому було важко, адже навіть король був проти їхньої зустрічі. Минув не один рік, перш ніж йому дозволили. Це мала бути їхня третя зустріч.

- Я прийшла супроводити тебе до саду, сестричко, - Клер холодно посміхнулась. 

***

Принц Аймер чекав на Айшу у альтанці, посеред трояндового саду. Коли Клер привела сестру, він піднявся і, взявши її руку, торкнувся її губами. Клер ледь чутно скрипнула зубами. Принц подивився на свою новоспечену наречену байдужим поглядом.

- Леді Клер, чи не могли б ви нас залишити? – тихо промовив він.

- Ну як же я покину свою сестру, - тут же сказала Клер, - ви ж знаєте, Ваша високосте, здоров’я моєї сестри…