1. Легенда про крижану відьму

Я майже не пам'ятала ті часи, коли була людиною. Здавалося, що все це трапилося в минулому житті, з кимось іншим, не зі мною. Але то була я. Я знищила ціле місто. Своє місто. Мене хотіли покарати, але я втекла, залишивши по собі легенду, яку і нині розповідають одне одному люди.

«У давні часи, коли люди ще чули голоси богів і вітри шепотіли древні таємниці, в невеликому містечку на краю світу народилася дівчинка. Її батьки були простими пекарями, і ніщо не віщувало незвичайної долі їхньої дитини. Але в ту ніч, коли вона з'явилася на світ, з неба впали перші сніжинки, хоч був ще літній місяць. Вітер заграв у верхівках дерев, співаючи про народження обраної.

Старійшина міста, почувши цей спів, сказав: «Боги подарували їй велику силу. Але чи стане вона благословенням чи прокляттям — залежить від її серця». І назвали дівчинку Ейрін, що з древньої мови означає «зима».

Минали роки, і сила дитини ставала сильнішою. Її дотик міг заморожувати квіти, її сміх приносив сніг навіть у найтепліші дні. Коли Ейрін плакала, все місто опинялося у крижаному полоні. Люди боялися її. Дехто вважав, що вона — дар богів, здатна захистити їх від злих духів та голоду. Інші шепотіли, що це прокляття, і дівчинка принесе лише лихо.

Батьки любили Ейрін, але навіть вони не могли приховати страху, що ховався у їхніх очах. Дівчинка все частіше тікала до лісу, де сніжинки кружляли навколо неї, ніби маленькі друзі.

Одного разу, коли Ейрін виповнилося двадцять років, до міста прийшли люди короля. Вони отримали наказ забрати дівчину і відвезти королю. Та тільки Ейрін не схотіла з ними йти, бо знала, що король завдасть їй лиха. Батьки захищали її як могли, але вони були слабкі проти стражників короля і загинули, захищаючи доньку.

Як тільки перша краплина батьківської крові впала на білий сніг, котрий Ейрін викликала посеред літа, як тільки вітер забрав назавжди з собою їх дихання, сили Ейрін вибухнули і знищили все навколо. Вона перетворила на крижані скульптури не тільки будинки й дерева, а й людей. Все застигло під її нещадною магією.

Злякавшись власної сили, Ейрін втекла подалі від людей, вона бігла лісами і полями, залишаючи за собою снігові замети, поки не дісталася гори. Там, на свій подив Ейрін знайшла будинок із садом і вирішила в ньому поселитися. Кажуть, що там вона й живе повік в царстві вічної зими, лякаючи мандрівників, що збилися зі шляху і насилаючи на міста і селища в долинах морози і хуртовини».

Легенда настільки точно передавала мою історію, що я завжди дивувалась, як мені не приписали ще більших злочинів з часом. Адже вони могли! Люди ненавиділи мене, боялися, обзивали крижаною відьмою і залякували мною своїх дітей, коли ті не слухалися, наче я була справжнім чудовиськом. Ніхто навіть не думав, як мені тут самотньо і сумно, як не вистачає людського тепла та любові. Всі вважали мене злом, але я лишень захищалася. Я не хотіла нікому нашкодити, але я не знала, як керувати своєю магією. Вона керувала мною, перетворюючи світ навколо у вічну зиму. Тому я мала залишатися тут, в своєму будиночку високо в горах і ніколи не наближатися до людей, щоб ще більше їм не зашкодити крижаною магією.

_____________________________

Любі Читачі!

Вітаю вас у моїй новій історії. Вона буде невеличкою, всього на 10 розділів. Оновлення щоденні о 20:00. Додавайте книгу у бібліотеку, якщо сподобалась, залишайте відгуки і вподобайки. 

Теплого вам вечора! :)