Небезпечна гра

З того самого дня пройшло рівно два тижні. Події вечора 15 липня 1926 року були яскраво описані у місцевих газетах. Серед заголовків можна було зустріти такі:

«СТРЕЛЬБА В ПАРКЕ ШЕВЧЕНКА: БАНДИТЫ ПОЙМАНЫ»

«УБИЙСТВО СЛЕДОВАТЕЛЯ В ДОМЕ ИЛЬИЧА»

«ПОСМЕРТНЫЙ ПОДВИГ СОВЕТСКОГО МИЛИЦИОНЕРА»

Відомо, що правоохоронці прибули у палац через декілька годин. Знайшовши на місці злочину двох з найбільш невловимих злочинців, довго не думаючи, слідство прийшло до висновку, що саме ці бандити і вбили міліціонера Гармаша. Адже саме він займався їхнім розшуком.

Увечері 29 липня Марія та Андрій знаходились у квартирі Катерини Туманської, з якою вони доволі тісно потоваришували. Під час їхнього візиту у будинку провидиці пропало світло.

В 1920 – 1930 роках відбувався процес масштабного розвитку енергетики. Цей період увійшов в історію під назвою «Електрифікація СРСР». В 1926 році у великих містах електричне світло активно використовувалось, але подавалось згідно затвердженого розкладу. На ніч житлові будинки часто вимикали від живлення, адже в цей час електрика вважалась непотрібною. Але нерідко графіки нічого не гарантували. Екстрені перебої з подачею світла траплялись доволі часто. Це становище здавалось Марії дещо звичним. «Де ж мій павербанк?», - часто думала вона про себе.

Поки провидиця наливала гостям чай, під світлом свічки Андрій вголос читав статтю в газеті «Звезда»:

«…Выйдя на след гнусных преступников, днепропетровский следователь героически в одиночку обезвредил негодяев. Пожертвовав своей жизнью, уважаемый и любимый горожанами Сергей Павлович Гармаш сделал жизнь нашего города спокойнее и безопаснее.»

— Ну, звісно! Супергерой! Вони ще б вулицю назвали на честь цього психа! - емоційно сказала Марія.

— Ой, здається, щось тут про це писали, - іронічним тоном відповів хлопець.

— Андрію! Досить тобі! - сказала Марія, плеснувши його по плечу.

— Та я жартую.

— Марія, дякувати вищим силам, що ми всі вийшли сухими з води! Могло бути гірше, - сказала Туманська.

— То що буде далі? - спитав Андрій.

— Катерино, майбутнє – це по твоїй частині, - посміхаючись сказала дівчина.

— Магія Засновниць викривлює мої видіння. Отже всі події, які дотичні до тебе, Марія, є непередбачуваними. Я вже в цьому впевнилась на власній шкурі.

— Ти казала, що тебе мали вбити того вечора, - відповіла дівчина.

— Саме так, я бачила чітке пророцтво і була готова до смерті. Навіть заповіт написала, ха-ха.

— І все ж таки. Який у нас план? Наступна така нагода випаде на день весняного рівнодення в 1927 році, - каже Андрій.

— Зі ці дні я дещо усвідомила, - сказала Марія.

— Що саме?

— Я відчуваю, що поки моє місце тут, поряд з тобою, Андріє, - відповіла дівчина, беручи його за руку.

— В тобі говорить стримувальне прокляття, - спитав він.

— Можливо. З одного боку, я хочу залишитись через дорогих моєму серцю людей. А з іншої сторони, я б хотіла, щоб відьми отримали по заслугах. Я відчуваю, що можу посприяти цьому. Хоча і розумію, що поки я тут – я не буду перебувати у справжній безпеці, а Федора буде підживлюватись магічною енергією. До того ж, інші люди не мають ставати жертвами хитрих чаклунок. Сестра Козаченко могла прожити нормальне життя, а не проходити через війни та революції, щоб врешті померти від банальної пневмонії. Я ніколи цього не забуду. Якби ж ми тільки знали, як розірвати це порочне коло…

— Магію Засновниць може знищити тільки магія Засновниць. У нас з вами є два магічних атрифакта: перстень Минодори і браслет Горпини. Якби ми знайшли останні два атрибути, то змогли б спробувати поламати їхню схему. У книзі матері є розгадка, я відчуваю це, - сказала Туманська.

Після її слів у кімнаті одночасно згасли свічки.

— Протяг? - спитав Андрій.

— Усі вікна, наче, закриті, - відповіла Марія.

— Та ні, мої любі. Це знак того, що ми втрутились у небезпечну гру…, - сказала Катерина Туманська.