Відьомська змова

В неділю, 11 липня 1926 року, гуляючи алеями парка Шевченка, Марія згадувала свій нещодавній сон. Чи був він якоюсь містичною підказкою, або наслідком поствакцинальної гарячки – дівчина не знала. Але вона була впевнена в одному. Завітна дата наближення комети вже скоро. І просто сидіти на одному місці немає сенсу. Аж раптом в низинній частині парка Марія побачила знайомий жіночий силует, який непохитно стояв, вдивляючись у потоки величного Дніпра. То була Туманська.

Прискоривши хід, Марія гукнула:

— Катерино!

Коли дівчина підбігла до неї, провидиця заговорила:

— Я знала, що ти будеш тут. Ти тільки подивись на ці краєвиди! Ти колись задумувалась, скільки людей пережив Дніпро? До сьогоднішнього дня я про це не замислювалась. Знаєш, я так часто зазираю у людські долі, що зовсім не думала про себе. У мене ніколи не було сім’ї… Думай про себе, Маріє. Адже життя може обірватись в будь-яку хвилину.

— Катерино. Мені як ніколи треба твоя порада. За ці дні сталося дещо жахливе. Браслет… Він…

— Не тут. Приходь сьогодні о шостій сама. Є розмова.
Сказавши це, жінка мовчки розвернулась і стрімко пішла вглиб парка.

Підійшовши до Диявольського будинку в призначений час, Марія не поспішала заходити всередину. Декілька хвилин вона роздивлялась фасад історичної будівлі. Непорушні валькірії споглядали на неї зверху. Марії навіть здалося, що очі деяких з них кліпали своїми кам’яними повіками. Вкрившись мурашками, дівчина все ж наважилась піти всередину.

— Сідай, Маріє, - сказала Туманська, наливаючи гарячий напій у невелику керамічну чашку.

— Що це?

— Трав’яний чай. Збирала сьогодні у парку.

— Катерино, у мене вкрали браслет. І чесно, я у відчаї.

— Ти ще легко відбулась, моя люба. Якщо чесно, я робила ставку на те, що тебе вб’ють, - невимушено сказала Туманська, зробивши ковток ароматного чаю.

— Ви це про що? - зі здивованим поглядом спитала Марія.

— У гримуарі матері я вичитала багато цікавого. Отож слухай. Коли людина потрапляє у часову пастку, активується підсилюючий ритуал. Енергія, яка при цьому утворюється, підживлює відьму. Якщо вірити записам у книзі, чаклунка не лише стає сильнішою, але і молодшою. Вона не зацікавлена у тому, щоб людина повернулась назад. Адже в такому разі дія ритуалу буде мати катастрофічні зворотні наслідки. Нажаль, закляття працює таким чином, щоб максимально стримувати свою жертву будь-якими способами.

— Стримувати?

— Ну скажімо, тебе можуть посадити у в’язницю, закрити у психлікарні, або, скажімо, випадково зарізати у парку.

— Тобто наді мною нависає смерть? - спитала Марія, згадавши фільм «Пункт призначення».

— Єдиний варіант – це прийняти свою долю. Якщо не будеш робити спроб повернутись, то у тебе є шанс пожити трохи довше.

— Тобто мене законсервували у минулому проти моєї волі, а я повинна з цим змиритись? І що значить «пожити трохи довше»?

— Розумієш, сама твоя присутність у нашій епосі порушує баланс Всесвіту. Тому природа буде намагатись тебе витіснити. Тобто прибрати, або максимально ускладнити твоє життя.

— Тобто мені небезпечно і залишатись, і повертатись? Дурня якась!

— В цьому і є прокляття, моя люба. Відьмі все одно, загинеш ти, або ні. Головне, щоб ти залишилась тут назавжди. Маріє, я не збираюся відмовляти тебе від твоєї мети. Але пам’ятай, що чим ближче ти підступатимеш до порталу, тим небезпечніші будуть обставини навколо тебе.

— Катерино, на днях мені наснився дивний сон. Чотири молоді жінки проводили якийсь магічний ритуал у підземеллі палацу.

— Нічного дивного, тобі з’явились Засновниці.

— Хто?

— Перші катеринославські відьми: Горпина, Олександра, Лукерія і Минодора. Кожна з них заснувала свій чаклунський рід. Я та моя мати походимо від Горпини. Вона моя пра-пра-бабка.

— До речі, уві сні я бачила у кожної з жінок якусь річ…

— Дай вгадаю: браслет Горпини, сережки Олександри, намисто Лукерії і перстень Минодори.

— То це був не просто сон?!

— Я ж тобі казала. Усі, хто так чи інакше причетний до магії Засновниць, може побачити їх уві сні.

— Катерино, щойно мені спала на думку одна ідея. Якщо браслет був втрачений, то чи можна замінити його на один з інших артефактів? Чи спрацює в такому разі ритуал переміщення?

— Скоріш за все так. Але ж де їх знайти? Це тобі не звичайні музейні експонати, а потужні магічні реліквії. Ці предмети приховані навіть від мого дару передбачення.

— Не повіриш, але я знаю, де знаходиться перстень Минодори, - сказала Марія.

— Звідки ти можеш це знати?

— Місяць тому я зустріла жінку. Вона стрибнула в минуле з 2001-го у 1901-й рік.

— Ти впевнена? - спитала Туманська, перетасовуючи карти Таро.

— На всі сто. Завтра після занять я поїду до неї.

— Якщо це правда, то твоя знайома у смертельній небезпеці, - сказала Туманська, витягаючи з колоди 12-й аркан.

— Як розуміти цю карту?

— «Повішений» – означає жертва…