Сцена у кімнаті Євдокії

Увечері, коли всі хатні справи були виконані, Марія та Євдокія почали готуватися до сну. Читач пам’ятає, що дівчата живуть в одній кімнаті. Але цього вечора молодша донька Зверховських була не в дусі:

— Євдокіє, тебе щось непокоїть? - спитала Марія.

— Ні… Власне, так.

— Поділишся зі мною?

— Скажи мені чесно, ти збираєшся нас покинути?

— Звісно, я не залишусь жити у вашій квартирі назавжди, - посміхаючись, відповіла лікарка.

— Я не про це. Ти збираєшся поїхати з міста?

— Чому ти питаєш?

— Останній тиждень Андрій ходить сам не свій. Я підслухала його діалог з матусею. Він жалівся, що ти збираєшся зникнути з нашого життя.

— Він таке сказав?

— Невже ти не бачиш, як він дивиться на тебе? Усе життя, скільки я його пам’ятаю, він сидів за своїми книжками, а потім цілими днями пропадав на своїй роботі. Дуже рано він став єдиною опорою для нашої родини. Якби не він, то ми б усі давно загинули від голоду. Коли ти з’явилась, він став зовсім іншою людиною. Я ніколи не бачила стільки вогню та життя у його погляді.

— Євдокіє, я…

— Зізнайся, Маріє, хто ти насправді?

— Про що ти?

— Хто такий цей Чат джи-пі-ті? Я чула, як ти співала пісеньку під час прибирання «Спитай у чата джи-пі-ті, як любов свою знайти». Ти думала, ніхто не чув, а я чула. А твої дивні речі. Такі не знайдеш у цілому Союзі. А як щодо дивного прямокутного пристрою? Клянуся, я бачила, як він світився і показував тобі рухливі картинки! Ти дивилася їх перед сном.

— Що ти хочеш сказати?

— Ти чаклунка? Ти приворожила мого брата до себе? Я думала, ми з тобою подруги! А подруги не повинні приховувати нічого одна від одної.

— Ні, Євдокіє, я не чаклунка. Їх не існує, люба. І так, ми дійсно з тобою подруги, - сказала Марія, беручи дівчинку за руки.

— Тоді розкажи мені правду!

— Послухай, я дійсно приїхала з дуже далекого краю. Настільки далекого, що навіть важко це описати. І одного разу я хочу повернутися додому. Хіба ти б не хотіла бути поряд зі своєю родиною?

— А як же Андрій? Він пропаде без тебе!

— Твій брат мені дуже допомагає. Я до кінця життя буду йому вдячна. А щоб він не сумував, у нього завжди будеш ти. Обіцяй мені, що не залишиш його у біді.

— Обіцяю, Маріє.

Дівчата обійнялись і полягали спати.