Сцена за вечерею

Того дня за вечерею Марія і родина Зверховських, як завжди, вели неспішні затишні бесіди.

— Ну-с, як справи у Яворницьких? - запитала Аглая Михайлівна.

— Матусю, Дмитро Іванович і Серафима Дмитрівна у доброму здоров’ї, - відповідає Андрій, — Вони ображаються, що я так рідко буваю у них.

— Андрію, хай тобі буде соромно. Ці люди дуже багато зробили для тебе. Дмитро Іванович допоміг влаштувати тебе на навчання та на викладацьку посаду, пам’ятай про це, - з докором сказала мати, — Маріє, а як ви провели час?

— Мені дуже сподобались їхні історії. Дуже різносторонні люди. Багато знають і про культуру, і про політику.

— Ох, ця політика, - глибоко видихаючи, сказав Іван Іванович, читаючи газету.

— Іване, тобі не темно читати при такому світлі? Невже там щось настільки важливе? - цікавиться дружина.

— Аглая, я читаю про тих, кому немає, чим більше зайнятись. Пишуть, що місто ось-ось перейменують, - каже чоловік, — Ви тільки послухайте, що вони пропонують: Краснодніпровськ, Січеслав, Іллічівськ, Краснорурськ, Петровське-на-Дніпрі.

— Любий, про це так зване «перейменування» говорять уже років 6. І що?

— Мамо, не скажіть. Я теж уже 2 роки тільки і чую про Краснодніпровськ. Думаю, зараз вони всерйоз взялися за цю справу, - втрутився Андрій.

— Що ви думаєте про це, Маріє? Ви підтримуєте цю ініціативу? - спитав Іван Іванович.

— Я… Я гадаю, що кожна нова епоха приносить нові ідеї і нові назви…

— Думаєш, місто все ж змінить свою назву? - спитала Євдокія у Марії.

— Так, в липні цього року, - з упевненістю сказала вона. Раптом уся родина з подивом подивилась на неї.

— Ого, яка впевненість, хе-хе, - відреагував Іван Іванович, продовживши читати газету.

— Тобто… Я, звісно, не знаю… Звідки ж мені знати? Просто хтось мені сказав, або десь прочитала, - сказала Марія, зробивши ковток чаю. Андрій спитав у неї пошепки:

— Ти серйозно зараз?

— Так, 20 липня 1926 року – дата перейменування міста, - тихо відповіла йому Марія.
Аглая Михайлівна продовжила:

— А знаєте, я проти цих перейменувань! Я ледве звикаю до нових вулиць, а тут ціле місто!

— Жінко, ти головне на вулиці таке не кажи!

— А я б змінила назву, - сказала Євдокія, — Мені подобається Січеслав.
Усі посміялись.