Молодий чоловік підписував останню книгу, на обкладинці якої було намальовано дивовижну ілюстрацію з магічними персонажами. Він з посмішкою віддав її маленькій дівчинці, яка з радістю вихопила її з рук і показала жінці, що стояла поруч з нею.
- Мамо, тепер і я маю книгу з автографом! – щасливо вигукнула вона, і поглянула на чоловіка. – Дякую вам, пане Автор!
- Завжди до ваших послуг, - кивнув він.
- Все, Кіра, біжи до батька і брата, - промовила жінка, тримаючи в руках ще декілька книжок.
Дівчинка помахала на прощання і кинулася до хлопчика, трохи старшого за неї. Жінка поглянула на автора:
-Знаєте, нещодавно я сама зацікавилася вашою книгою, і вирішила прочитати першу частину. Читається дуже легко і цікаво, - з захопленням сказала вона. – Скажіть, Антоне Андрійовичу, у чому ваш секрет?
Пан Антон спочатку задумався, потім промовив:
- Секрет у тому, що мій сюжет заснований на реальних подіях, - відповів він, і брови жінки піднялися вверх.
- Тобто?.. – спантеличено перепитала вона. – Невже ви маєте на увазі карпатських чаклунів, чугайстрів, мавок?..
У відповідь на це Антон Андрійович лише посміхнувся.