Засипані за ніч глибокі стежки
Першими зрання лисиці протопчуть.
Між хмар прориваються сонця червоні стяжки,
Трансформуючи панораму в милу напрочуд.
Промені пронизують чагарники,
Мов смертоносними списами тубільців.
Складені стосами, ніби старі записники,
Лежать колоди рівними рядками літописців.
Лежать сніги, важкі й тихі, німують.
Хмари відбиваються в річках, мов вітражах.
Лежать під цим снігом тварини - зимують.
Лежать і солдати у бліндажах.
Лежить поруч зброя - завжди напоготові.
Виблискує в тьмяному світлі, неначе лати.
Лежать і ті, хто до останньої краплі крові
Виборювали нам змогу тут зимувати.
Тіла огортають морозу обійми сталеві,
Але гріє землю під ними жар в тих серцях.
Співають лисиці в небо січневе.
Розквітнуть фіалки на весну у цих місцях.
18.01.24
Відредаговано: 11.03.2026