Розділ 16

Даніель

За годину я вирулив до Кіри. Дівчина була старша за мене на два роки і навчалася на другому курсі якогось там престижного університету. Вродлива і норовлива брюнетка, яку мені дуже подобалося робити лагідною та слухняною у певних моментах. 

Вона сама, зовсім не соромлячись, підкотила до мене на якійсь вечірці і я, недовго думаючи - аргументи були дуууже вражаючі - третього або, навіть, четвертого розміру, погодився випити чашку ароматного чаю в неї вдома. На одній чашці ми, звісно, не зупинилися. Оскільки, до цього у мене сталася незапланована перерва у вигляді домашнього арешту - за невелику ДТП через перевищення мною швидкості. Ніхто не постраждав - спрацювали подушки безпеки в обох машинах, але мені це коштувало майже місяця "ув'язнення" у власному будинку та мозолів на правій руці. 

Тому з Кірою я тоді відривався до самого ранку, ніби востаннє. 

Але сьогодні на довгі прелюдії у мене не було ні сил, ні бажання, тому, ледве Кіра відчинила двері до своєї квартири, я відразу притиснув її до стіни холу, залізши руками під її короткий халатик. 

- Хтось дуже скучив? - промуркотіла вона мені кудись у шию, жадібно стискаючи мої плечі руками. 

Вона, як і десятки разів до цього, потяглася до моїх губ, а я, також за звичкою, швидко ухилився. 

- Дане, - промовила трохи ображеним голосом, - Секс без поцілунків - не такий яскравий. 

- Я не люблю цілуватися, ти ж знаєш, займися краще ділом. 

Я натиснув на її плечі і дівчина покірно почала опускатися вниз, принагідно розстібаючи мій ремінь. 

Але довго розважатися таким чином я не мав бажання. Зараз мені потрібне було зовсім інше. 

Я ривком підняв її за плечі, схопив за руку і потяг у вітальню, де нагнув її над столом, і змусив розвести ноги ширше, стукнувши носками кросівок по її босих ступнях. 

Вона не чинила опір. Вона була, навіть, дуже не проти. Чіплялася за край столу пальцями, мало не зірвавши нігті та голос. 

До спільного знаменника ми обидвоє прийшли дуже швидко. Давалася взнаки перерва. А потім ще раз порівняли дроби у її спальні. 

- Я в душ, - вкотре за день вимовив я, і зник у ванній кімнаті. 

- Ти ж залишишся? - з надією в голосі спитала Кіра, коли я в одному рушнику з'явився на порозі її спальні. 

- Крихітко, у мене ще стільки справ. А вихідних всього два, - я відкинув рушник і натягнув труси, - Давай на наступному тижні щось придумаємо, - я пострибав на одній нозі, намагаючись влізти другою ногою в штанину, мало не дорвавши п'ятою і так величезну дизайнерську дірку в районі коліна. 

Кіра ображено надула губи. 

- Знаю я твоє "придумаємо", - дівчина засмучено поколупала нігтем вишивку на своєму халатику, - Знову година на все про все, і навіть кави не поп'єш. 

- Тебе щось не влаштовує? - я так і застиг, винирнувши головою з горловини футболки, - Так я можу не приїжджати. 

Дівчина відразу заплескала віями і видавила з себе привітну усмішку. 

- Ти ж знаєш, я завжди рада тебе бачити, Даніель. 

Я ще пару секунд посвердлив Кіру важким поглядом, кивнув, погоджуючись, натягнув до кінця футболку, витягнув з-під неї ланцюжки, повернув на зап'ястя шкіряні браслети зі вставками з білого золота (імідж і все таке), підійшов до дівчини і цмокнув її в губи. Заслужила, чого вже. 

- Закриєш за мною? Я зателефоную.