Роздiл 8.

Розділ 8.

Ярмарок і тіні Парижа

Ранок був гомінкий і кольоровий — Париж жив своїм ярмарковим життям. Я з мамою вирушила до площі Сен-Оноре, де вже від світанку гуділи голоси продавців: «Pain frais! Fromage! Huîtres!», «Вино червоне, як серце юнака!»… А я йшла з кошиком у руках, де лежав мій тарт — перший справжній витвір у цьому новому світі.

Мати йшла поруч, охайна, хоч і в потертій сукні, поправляла мені хустку на голові й бурмотіла:
— Don’t embarrass me, дитинко. Тобто, щоб не осоромила мене, чуєш? Тут усі дивляться.
— Мамо, — усміхнулася я, — хай дивляться. Може, нарешті побачать, що не тільки чоловіки вміють заробляти.

---

Площа Сен-Оноре була як величезний живий організм: пахло свіжим хлібом, копченою ковбасою, смаженим мигдалем, кінським потом, і все це перемішувалося у густий аромат Парижа. Я закрила очі на мить і вдихнула: «Господи, це ж музей, тільки їстівний!»

Лавки стояли щільними рядами, всюди гуділи люди. Ось жінка з кошиком риби кричить:
— Monsieur, купуйте мою скумбрію! Вона ще сама може стрибати назад у Сену!

А поряд крамар у бархатному жилеті пропонував дамам рукавички, від яких пахло шкірою і трохи — потом. Діти, як горобці, снували між рядами, сміялися й крали яблука, поки продавці відверталися.

Мати охала:
— Париж ніколи не змінюється. Завжди шумить, завжди пахне так, ніби тут живуть усі на світі.

Я поставила кошик із тартом на прилавок, орендований за кілька монет. Поряд старенький булочник продавав круасани, дивився на мене підозріло, бо «молода конкуренція».

— Що у вас там, мадемуазель? — гукнула жінка в блакитному капелюшку.
— Виноградний тарт, мадам. Смакує так, що чоловіки забувають дорогу до шинків, а жінки — до дзеркал.

Натовп засміявся, і вже кілька рук потяглися за шматочками. Я роздавала дегустацію, і люди шепотілися: «Вишукано!», «Це не по-нашому, це як у самих аристократів!».

Мати світилася гордістю, хоч і ховала усмішку в рукав.

---

І саме тоді я відчула погляд. Той самий, від якого на шкірі виступають мурашки. Я обернулася — і побачила його.

Арман.

Високий, стрункий, у темному сюртуку. На обличчі — легка тінь усмішки. Він ішов крізь натовп так, ніби сам простір поступався йому місцем. Люди кидали погляди, шепотіли: «Хто він?». А я подумала: «От лихо. Ще не встигла продати тарт, а вже хочеться здати серце в оренду».

Арман підійшов, схилив голову й сказав тихо, так, щоб чула тільки я:
— Ваш тарт пахне сильніше за половину базару. І… ви теж.

— Це ви натякаєте, що я пахну рибою? — прищурилася я.

Він розсміявся, і цей сміх був не як у паризьких франтів — вимучений і дзвінкий, а глибокий, справжній.

— Ні, мадемуазель. Ви пахнете сміливістю. І свіжим виноградом.

Я відчула, як щоки зрадницьки тепліють. Але одразу знайшла відповідь:
— Сміливістю не наїсися. А виноград, бачите, вже розкупили.

Він узяв шматочок тарта, відкусив, і на його обличчі промайнуло щось схоже на здивування.
— Ви знаєте, — сказав він, — це небезпечно.

— Що саме? — підозріло прищурилася я.

— Те, що після цього пирога я вже не захочу нічого іншого.

Я пирхнула:
— Monsieur, у Парижі завжди є вибір. Навіть між трьома однаковими букетами лаванди.

— Париж має вибір, — погодився він. — А я, здається, вже ні.

---

Мати, яка все це чула, театрально зітхнула:
— Don’t embarrass me, дитинко! Тут же люди!

Я закусила губу, щоб не розсміятися, й швидко відвернулася до покупців. Але думки бігли своєю дорогою: «Боже, я ж історик. Я ж сюди потрапила не для романів. Але чому кожне його слово лоскоче мені душу так, ніби це вже початок роману?»

---

До кінця дня мій тарт розкупили повністю. Навіть старий булочник узяв шматочок, буркнувши: «Занадто солодко», але потім тихцем купив другий.

А Арман, прощаючись, нахилився ближче й прошепотів:
— Я ще навідаюся. Париж малий. А ваш сміх чутно далі, ніж дзвони Нотр-Даму.

Я зробила вигляд, що не звернула уваги, але серце калатало так, що навіть мати підняла брову:
— Ти, доню, вже зовсім інша. І навіть я це бачу.

Я усміхнулася:
— Париж змінює всіх. Але мене — тільки в кращий бік.

І подумала: «Або я себе обманюю. Бо Париж — це тіні. А мені страшенно подобається одна з них».