ЕПІЛОГ

Аделіна

Це була неймовірна подорож - навкруги море, гори і виняткові краєвиди. Здається я завжди мріяла про такий відпочинок, просто цього не знала доки це не сталось. Відпустка минула занадто швидко, ми вже як два місяці вдома, а мені й досі здається, що я чую шум моря. Після нашого усамітнення, ми з Денисом стали ближче, бо через надмірні клопоти занадто віддалилися один від одного. А можливо це весілля вплинуло на нас. Я почала більше приділяти уваги чоловікові, а з допомогою Валерія Михайловича це стало на багато простіше. Він як і раніше дуже допомагає мені з готелями, а поки мене не було, взагалі налагодив роботу і прийняв декількох працівників. І тепер в мене набагато більше вільного часу. Денис став керуючим банку, поки що одного відділення, він не хоче брати на себе всю відповідальність, яка була на його батькові, та і зникати на роботі, як мій свекор, не збирається. Звичайно Валерій Михайлович дуже працьовитий, завжди прагнув до розширення бізнесу, та мій чоловік все ж таки віддав перевагу сім'ї. Кожного тижня ми з ним тікаємо від світу і просто насолоджуємося один одним - без постійних дзвінків, роботи та справ. 

А нещодавно Єва нас запросила до себе в гості, відразу після нашого весілля вона зі Стасом поїхала до Австрії. Тепер вони мешкають в Європі, Єва задоволена цими змінами, вона нарешті може спокійно будувати своє майбутнє. Виявилось, що Артур неодноразово намагався з нею зв'язатися і просив про допомогу, та вона відмовила. Я рада, що йому не вдалося її вмовити і мачуха нарешті не залежить від того тирана. З мамою вони відновили спілкування, звичайно це вже не ті подруги, що двадцять років назад, але дзвінки раз на тиждень це вже великий крок для примирення. А ми з Даною зараз взагалі спілкуємось кожного дня, не розумію, як я раніше без неї жила. Я часто буваю вдома у них з батьком. Та і Дмитро став для мене ближчим, він здається намагався з усіх сил стати для мене другом. Часто дзвонив, пропонував поміч, підтримував, а ще він смачно готує, як виявилось. 

В управлінні готелями я знайшла себе, це не легко, але мені до душі. Наче нічого особливого - керувати, слідкувати за порядком, контролювати персонал, та я наче розчиняюсь коли займаюсь цими справами, особливо мені подобається розвивати, те що вже маю. Артуру потрібно віддати належне - він зовсім занедбав готелі, тому вся зроблена робота дуже помітна. До речі Самсонов до мене не звертався, ні за допомогою, ні з якимись вибаченнями, ні навіть зі звинуваченнями. Жодної хвилини я не жалкувала, про те що він за ґратами.

А ще в мене є підозра, що Лесі подобається Влад, вони як завжди сваряться, як ненормальні, роблять вигляд, що ненавидять один одного, але їх погляди... Мене не обдуриш, я подібне вже пережила з Денисом. 

- Ти вже готова? 

- А котра година? 

- Вже третя.

- Дідько, зовсім не слідкувала за часом, я вже збираюсь.

- Добре, що хоч ми не поспішаємо.

- А куди ми їдемо? Ти так і не сказав.

- Це сюрприз, побачиш пізніше.

- Ну як завжди, мені ж цікаво. 

- То в тебе буде мотивація скоріше зібратися. - Денис часто щось вигадує, обирає місця для відпочинку і майже завжди я не знаю, що мене очікує. Та я і рада таким сюрпризам.

В той вечір у клубі я і уявити не могла, як зміняться наші життя. Дивилась на Дениса, засуджувала, зневажала його поведінку, але справді хотіла опинитися на місці Міли, як він тоді мені сказав. А зараз ми чоловік і дружина, вдруге. Ніколи не думала, що зможу так когось покохати, особливо після мого життя з Артуром, коли я не хотіла до себе підпускати жодного чоловіка. Неймовірно, як хлопець, який був втіленням скандалу, виявився таким ніжним і чуйним та зміг відкрити невідомі для мене раніше почуття. Якби потрібно було пройти всі випробування спочатку, аби бути разом з Денисом, то я б без сумнівів погодилась на них.