РОЗДІЛ 44

Денис

Прийшли результати токсилогічних аналізів - в мене виявили ті ж самі наркотики, що й минулого разу, але схоже мені додали маленьку дозу, якщо я не відключився ще до зіткнення. Ситуація стає все цікавішою. 

Декілька днів я ще був у лікарня, а потім нарешті мене відпустили. Цього разу більше мене замучили слідчі, кожного дня були якісь допити, збір інформації, я розповідав про день аварії разів сто, від початку до кінця. Ситуація дійсно була занадто дивною - після роботи я поїхав додому, але майже відразу відчув себе якось не так - не міг сфокусуватися на дорозі, відчував якесь не нормальне знесилення, ще спати дуже хотілось. Коли стало зрозуміло, що зі мною щось не те, то хотів зупинитись, але не зміг, гальма працювали не справно, вони не відмовили, а не до кінця спрацювали, вдалось знизити швидкість і вже зупинятись хоч якось, в'їхавши в стовп. Дякувати богу, що подушка безпеки чудово спрацювала, в іншому випадку можливо був би зовсім інший результат. Цього разу батько наче сам не свій був, підняв на вуха всіх знайомих - поліцію, чиновників, слідчих. Він нервує більше за інших, особливо коли Ліна повернулася, таке враження, що її занепокоєння перейшло на нього. Щось шукає, перевіряє, наче згадав, що я його єдиний син і треба за мене перейматись.

До Міли було ще більше питань, де вона взяла наркотик, зараз все це вказувало на те, що хтось хоче мене позбутися. Скоріше за все ще перший раз був такий план, але дівчина по своїй дурості подзвонила Владу і мене встигли врятувати. Якби я тоді помер її б звинуватили в моїй смерті, вона єдина хто до мене приходив в той день, вона засвітилась на всіх камерах і консьєрж її бачив. Стоп! Камери! Який я дурний! В мене в квартирі камери, я ніколи не переймався за безпеку, це батько зі своєю параноєю встановив їх разом із сигналізацією ще в день придбання. Точно! Там має запис як все відбувалось. Ніхто про них не знає - вони приховані, то якщо мене і хотіли позбутись, то точно втратили цю деталь із уваги. Як батько ще їх не дістав? Мабуть через, те що випадок з Мілою він не сприйняв серйозно. 

Діставши відео того дня я відвіз все до поліції, моєю справою займався старий знайомий батька, він брав до уваги геть усе, а коли побачив плівку, то наче зрадів. Все було чітко видно - Міла дістала зі своєї сумочки маленький пакетик, почала сипати мені в напій, поки я робив їй каву. Та я не вчасно подивився на неї, вона злякалась і не все виступала, тому поклала решту назад до сумки. Тепер були підстави її взяти під варту без застави.

Далі все швидко закрутилося - Ліна подала версію, що до всього причетний Самсонов, наче він і раніше влаштовував замахи на вбивство і з наркотиками мав справу, тому йому було легко все влаштувати. Слідчі почали відпрацьовувати і цю версію, до цього були лише якісь здогадки. Міла мовчала до того моменту, поки декілька днів не провела в СІЗО, потім почала говорити, що з нею познайомився чоловік, почав їй допомагати, давати гроші, вона розповіла про мене і що ми посварилися, от він і підсказав рішення проблеми - накачати мене чимось і спокусити. Можливо вона навіть не була в курсі, що мені додає. І як ви думаєте хто цей чоловік? Звичайно мій добрий друг - Артур Самсонов. Коли я бачив їх в ресторані, то не надав тій зустрічі значення, а дарма. Тепер все стало ясно хто до всього причетний. Самсонова викликала на допит, але він не з'явився звичайно, зіславшись на те що зайнятий. Не думаю, що він зможе довго відкладати цю зустріч. Прямих доказів його вини немає звичайно, але питань до нього більше ніж хотілось би.

Щоб якось відволікатися батьки влаштували сімейну вечерю. Ліна була у захваті, а я не хотів псувати їй настрій і погодився поїхати. Вечеря швидко минула, почались без сенсові розмови про вічне і сімейні цінності, мама про щось розмовляла з моєю дружиною, Лана зі своїм хлопцем  взагалі нікого не помічали, а ми з батьком сіли біля вимкнутого каміна у вітальні. 

- Навіщо мені цей здоровило? - Батько приставив до мене охоронця після виписки з лікарні, я не бачив сенсу в цьому, але він був неухильним.

- Ти можеш бути в небезпеці, а я не хочу переживати за твоє життя, мені так спокійніше. 

- Ти згадав, що я твій син і почав переживати за мою безпеку?

- Я завжди за тебе хвилююсь і за Дану, ви мої діти.

- Тато, давай будемо щирими, ти ніколи особливо не переймався за мене.

- З чого ти це взяв? 

- Ти завжди жорстоко до мене відносився, робив моє життя нестерпним, я нічого не міг зробити для себе, якоїсь дурості, навіть коли був підлітком.

- Денисе, я завжди про тебе піклувався, можливо не так як треба було, але я намагався. Я хотів, щоб ти розумів, що за кожен вчинок треба нести відповідальність, я намагався виховувати в тобі правильне відношення до світу. 

- Ти змушував працювати мене років з дванадцяти, невже в цьому була велика потреба?

- Коли твоя мама завагітніла тобою, ми навчалися на першому курсі, ні в кого з нас не було заможних батьків, вона взяла академ відпустку, а я продовжив навчання. Працював вантажником, потім  прибиральником в банку, йшов після занять на роботу, намагався мамі допомагати з тобою, якщо щастило, то спав по чотири години на добу, перші роки не знав, що таке відпочинок. Я знаю ціну кожної копійки, яку заробив. Хотів і тобі показати, що гроші з неба не падають. Все може статися і всі статки можуть зникнути з наших рахунків, та я впевнений, що ти завжди заробиш гроші для своєї сім'ї. Можливо я дійсно давав тобі мали турботи, я не вмію цього робити певно, та це не означає, що я тебе не люблю, чи люблю менше за Лану. Розумієш? 

- Я ніколи не замислювався над цим, мене завжди ображала твоя байдужість до мого життя. - В його словах був сенс, ніколи не сприймав це саме так, батько влаштував мені невеликі випробування, показував елементарні закони життя.

- Я не вмію виражати своїх почуттів, але ти завжди був моїм первістком, якого я чекав, любив дивитись як ти ростеш, розвиваєшся, й досі згадую твої перші кроки, слова. Не ображайся на мене за черствість. - Я по-іншому подивився на свого батька в цей момент. В мене немає дітей і я не зовсім розумію як їх треба виховувати, це велика відповідальність, до якої потрібно бути готовим.