РОЗДІЛ 41

Денис

Аделіна не з'являється на роботі, не користується моєю карткою, телефон не досяжний і в Лесі її немає. Це мені зовсім не подобається, в мене навіть немає можливості їй все пояснити, уявляю що вона собі нафантазувала. Але вона ж не може просто безслідно зникнути? Десь же вона є. І я повинен знайти це місце. 

Після випадку з отруєнням, в мене почався якийсь квест по виживанню, потрібно часто приїздити до лікарні, здавати якісь аналізи, їздити в поліцію давати покази. Виявилось, що наркотик дійсно дуже важкий і у звичайного бариги його не купиш, то ж до Міли було дуже багато питань не лише від мене, а й від поліції. І якщо вона спочатку погоджувалася з тим, що сама мені його підсипала, то зараз почала давати задній хід і заперечує все, що може. Але я ж не ідіот додати собі такий смертельний коктейль. А ще за неї внесли заставу, хоч я не розумію хто, в її родина не має великих статків, та взагалі майже кінці з кінцями зводять. Зараз вона спокійнісінько собі живе, наче нічого не сталося.

Щоб хоч якось відволікатися від свого божевільного життя, я став більше  працювати. Батько наполягав, щоб я поки не працював, а краще б відпочивав, та я не міг знаходитись вдома. Там й досі був запах Ліни, її речі, дрібнички, які вона купувала для квартири, кімната де ми разом спали обіймаючись,  було важко за всім цим спостерігати і не мати можливості бути з нею. Тому робота добре відволікає від спогадів.

- Марина Сергіївна, я довго ще буду чекати вас у себе? - Я хотів зайти до кабінету нашої бухгалтерки, як помітив знайому фігуру - Артура Самсонова. І про що вони могли говорити взагалі? Нажаль, розмову вони вже закінчили і дізнатися якісь подробиці їхньої зустрічі, мені не вдалось та це явно щось цікаве, потрібно буде з нею про це поговорити.

- Мій дорогий зятю, радий тебе бачити. 

- Не можу відповісти тим же.

- Чув, що в тебе були проблеми зі здоров'ям. Ти знаєш, це досить згубна звичка, вживати заборонені речовини. Я переживаю за своїх майбутніх онуків, вони мають бути здоровими, тому тобі варто відмовитись від такого способу життя. - Здається він був задоволений собою на всі сто відсотків. 

- Ти знаєш, що я нічого не вживаю. 

- Хм, не впевнений. - Він поплескав мене по плечу, наче ми добрі друзі і пішов геть. Придурок. 

Після того випадку з Мілою, якийсь журналюга написав статтю, що Бойко молодший скотився на саме дно і ледь не помер від передозу. І люди в це вірили. Якщо брати до уваги мою репутацію, то нічого дивного. Хоч половина всіх пліток про мене і близько не має нічого правдивого. Завжди всі новини перевертали, щоб показати мене у найгіршому світлі. Я був головним відбитим мажором, який творив всіляку дичину. Один із головних скандалів - це домагання в клубі. Одного разу незнайома дівчина потягла мене із собою в затишне місце, а коли з'явився її хлопець, то заявила, що я хотів її зґвалтувати, наче не вона мене туди затягла і на колінах насолоджувалася моїм членом. Виявилось, що її хлопець занадто ревнивий, а вони збирались одружуватись, ось вона і намагалась виправити ситуацію. Якби він зайшов на п'ять хвилин раніше і побачив би з яким задоволенням вона віддавалася мені, думаю ніякого весілля б не було. До речі його і не було, я слідкував за її подальшим життям, я не маніяк якщо що, так ось вона не втрималась і була спіймана ще з одним хлопцем у вбиральні того ж клубу, але вже в занадто компрометуючому становищі, їй вже не вдалось виправдатися. А я і радий, не зрозумійте не правильно, але вона заслужила на це. Батько тоді ледь мене не вбив за той випадок. 

Ще ніколи не збивав людей на автомобілі, я занадто добре водив, щоб робити такі помилки. Ми тільки почали зустрічатися з Мілою і вона хотіла по керувати, я по дурості дозволив їй, щоб призвести враження. Вона випадково наїхала на якийсь натовп, дякуючи богу, ніхто не постраждав, я хотів її захистити і трохи по дратувати батька ось і взяв провину на себе. 

Або бійки на підпитку. Моє улюблене. Ніколи не бився п'яним, я погано контролював себе в бійках тверезим, не кажучи вже про алкоголь. Я чудово розумів, що можу когось випадково вбити в стані сп'яніння і гнів батька мене тоді точно не буде забавляти. Журналісти завжди сильно перебільшували мої подвиги, люди любили скандали, а в мене була репутація поганого розбещеного хлопчика ще з підліткового віку, тож не дивно, що всі в це вірили. А мені і діла не було, мені подобалося злити батька, так я компенсував недостатність його уваги і турботи, для нього завжди робота і репутація були головніше за мене. Тож і цього разу всі проковтнули новину. Тепер Бойко молодший закінчений наркоман. Чудово.

Лише зараз я подумав, чи в курсі Самсонов, що Аделіна зникла? Він завжди її контролював, наче божевільний. А що зараз? А якщо він її знайшов і зачинив десь? Дідько.

- Стій! - Артур повернувся до мене і із здивуванням подивився. 

- Так, я тебе слухаю.

- Ти знаєш де вона? 

- Хто? 

- В тебе дуже погано виходить прикидатися. Я про твою доньку.

- Хіба ви не одружені? Ти мав би бути в курсі де твоя дружина. - Я схопив його за піджак, ледь стримуючись, щоб не вдарити його посеред банку. 

- Не прикидайся дурником. - Він схопився за мої руки і ледь чутно заговорив.

- Хлопчику, ти повинен затямити, що зі мною краще не сваритися. Повір, я занадто сильний для тебе. 

- Мені начхати на твою сумнівну силу. Де Ліна? - Я прошепотів біля обличчя чоловіка, злість збиралась всередині, здавалось я зараз вибухну. 

- Мені не має діла до твоєї бісової Ліни, якщо в тебе не вистачило клепки її приборкати, нічого чиплятися до мене. - Якісь чоловіки підбігли до нас і почали рознімати, певно це була охорона банку. 

- Якщо ти якось причетний до її зникнення, ти пожалкуєш про своє існування, я зроблю все можливе, щоб знищити тебе. - Я вже не контролював, що вилітало з мого рота, купа людей збіглися подивитися на нас.

- Ти не знаєш кому погрожуєш. Тебе і так вже занадто багато в моїх справах, ти ще й маєш наглість мені погрожувати. Тримайся подалі від мене, інакше тобі буде зовсім погано. - На цих словах він покинув банк.