РОЗДІЛ 39

Денис

- Дееен, Дееен.... Щооо тими наааробилааа дууурепппа? Чогооо в ньоогоо піііна з рооотаа?

- Яяяя неее знаааюю, вііін проооостоо вііідключивсяяя. - Чому вони так дивно розмовляють? 

- Вииикликаай швиидкууу, неегайнооо. - Голоси віддаляються з кожним словом. Так хочеться спати, чомусь я не чую голос Ліни.

Розплющивши очі, зрозумів, що це мені наснилось, але я не впізнав свою кімнати. Може через те, що це була не моя кімната, а якась бісова палата? Поруч пищать якісь апарати, від яких голова тріщить ще більше, на мені бісова купа дротів, а ще якась довбана штука в горлянці. Що в біса відбувається? 

- Ааааааа. - Навіть закричати не можу, це якийсь сон і скоро я прокинувся. Та ні блядь, це не сон, дідько.

- Ой, ви вже прийшло до тями? - В полі зору з'явилась якась жінка. -  Я зараз покличу лікаря. - І залишиш мене з цим всім? 

За декілька хвилин з'явився незнайомий чоловік, з ним батько Вдала і ще якась дівчина, яка дістала з мене не зрозуміло що, щоб я міг дихати. 

- Як ти себе почуваєш? 

- Кхе, кхе, добррре. - Як дере гордо, дідько. 

- Не напружуйся, в тебе пошкоджене горло після інтубації, тому боляче говорити і ковтати, це скоро мине. Зараз тобі зроблять знеболююче і візьмуть кров для аналізу.

- Чого, кхе-кхе...

- Чого ти тут? - Я кліпнув у відповідь. - Твоя подружка підсипала тобі наркотики, але трохи перестаралася з дозою. Не знаю де вона дістала їх, це був досить важкий препарат, який будь-де не візьмеш. Після уколу поспи ще, а я подзвоню Владу, скажу що ти прийшов до тями і ввечері він до тебе зайде. 

- А Ліін...

- Ліна? Її не було, можливо Влад в курсі, я не знаю. - Я нічого не пам'ятаю, від тоді як потрапив додому і впустив Мілу в середину.  

Після візиту Дмитра Андрійовича я відключився і проспав мабуть досить довго, бо Влад вже почав мене будити коли прийшов. 

- Нарешті, ти як та спляча красуня, ледь розбудив тебе. 

- І тобі привіт, кхе-кхе.

- Ти помовч трохи, тобі корисно для відновлення і мені приємно.

- Козел. - Я показав другу середній палець.

- Що зі мною сталось? 

- Ти мав необережність знайти собі найбожевільнішу колишню. Міла так хотіла тебе повернути, що збиралась звабити, а щоб ти не дуже сильно пручався підсипала тобі  наркотики, але переборщила і ледь не відправила тебе у вічний сон. А може вона цього й хотіла? - Влад потер підборіддя і мені зовсім не сподобався його  вираз обличчя. Міла ж не настільки мене ненавиділа, щоб отруїти. - Вона ж знає як ти переносиш алкоголь, ти майже не п'єш бо тобі погано, а тут серйозніші речовини. Але це вже вирішиться потім. Так ось коли вона зрозуміла, що тобі зовсім кепсько і піна з рота, то не окей - подзвонила мені в  сльозах, сказала що ти не приходиш до тями. Я приїхав, Міла ледь не гола, ти лежиш на дивані голяка. Не знаю вже чим ви там займались в такому вигляді. - Він схрестив руки і глянув на мене граючи бровами, саме час клеїти дурня. Після такої розповіді мені не по собі. Схоже то був не сон, а спогади.

- Де моя дружина?

- Я не знаю. - Хлопець розвів руками. - А де вона мала бути в понеділок? Вже минуло чотири дні з того вечору. 

- Як чотири? Який сьогодні день? 

- П'ятниця. Я тебе привіз в понеділок і лише сьогодні ти прийшов до тями. Ти був без свідомості і не міг самостійно дихати після ваших посиденьок з Мілою.

- Аделіна мала залишитися на роботі і зробити якийсь терміновий бісовий звіт. 

- Можливо вона прийшла і побачила вас у розпалі процесу? - Дідько, це дуже логічно, невже Ліна дійсно побачила мене оголеним з Мілою. Бісова дівка, навіщо вона це зробила.

- Подзвони Ліні.

- Я вже дзвонив, вона недосяжна. 

- Дідько! - Від злості я вдарив кулаком по ліжку. - Знайди її і поясни, що сталось. А краще змусь Мілу розповісти їй правду, щоб моя дружина знала, що я не причетний до всього цього. 

- Та де її шукати? Сумніваюся, що вона піде на роботу, якщо вона й справді бачила вас разом в компрометуючому положенні, то побіжить світ за очі, подалі від тебе.

- Бляха! Все пішло коту під хвіст! І все через те стерво. А де вона доречі? Хоч би провідала мене після того, як ледь на той світ не відправила.

- Вона під слідством, не може ж це зійти їй з рук. 

- Я не сильно хотів би посадити її чи щось ще, але вона має відповісти за свою витівку. Може їй випишуть штраф?

- Ти жартуєш? Який штраф, вона в такому об'ємі притягла наркотики, що їй світить ув'язнення. Там реально було багато, тобі пощастило, що вона не все підсипала. В неї не вистачило клепки позбутися від залишків, тому все інше було в сумочці. І де вона стільки взяла взагалі не відомо.

Ніколи б не подумав, що ми з Мілою так завершимо відносини. І чому саме зараз, коли в нас з Аделіною було все так добре.

- А коли я зможу звідси поїхати? Я хочу додому.

- Я не лікар звичайно, але здається не скоро, в тебе буда сильна інтоксикація, робота органів порушена, тож не думаю, що раніше понеділка ти звідси вийдеш.

Всі вихідні батьки не покидали мою палату,  я втомився від них більше, ніж за все моє життя. Ще були допити де Аделіна. Наче я знаю. Сам би хотів дізнатись. Майже як і сказав Влад, на вихідних мене не відпустили, а от в понеділок, я вже так дістав лікаря, що той мене відпустив додому. Правда за умови, що буду кожного дня приїздити на аналізи. Звичайно я погоджусь на будь-що, аби подалі від цієї лікарні. Ще треба знайти Ліну, хоча я поняття не має де її шукати, та і сил поки що не маю, весь час хочеться лежати.

- Ти можеш дізнатися у Лесі де в біса моя дружина. - Влад приїхав за мною до лікарні, саме час попросити його про послугу.

- Ооо, це тобі буде багато коштувати, я до тієї піраньї зайвий раз наближатися не хочу. 

- Та ви ж працюєте разом, як не наближатися?

- Не нагадуй, я майже забув цю жахливу дрібницю. Добре, давай відвезу тебе додому і поїду в офіс допитувати ту відьму.