РОЗДІЛ 35

Денис

- Ти в курсі, що твоя мачуха рідна мати Ліни? - Поки Ліна зустрічалася з Лесею, я добивався якоїсь інформації від друга.

- Ден, я в такому ж шоці як і ти. Поняття не мав взагалі. Я намагався поговорити з нею на цю тему, але вона навідріз відмовляється щось пояснювати. 

- Це не дивно, кому захочеться говорити про дитину, яку ти покинув. 

- Згоден.

Ми з Владом обдумувати різні версії, але ні до чого так і не дійшли. Мені хотілося, щоб Ліна все ж таки налагодила стосунки з матір'ю. Вона злиться на Дану і це зрозуміло, та з таким батьком їй просто необхідно мати рідну людину.

- Ден, подивись хто з'явився. - Я повернув голову і помітив Мілу, вона впевнено крокувала до якогось столику, сподіваюсь не до нашого. 

- Ще її бракувало. Дідько, дивись з ким вона зустрічається. 

- Самсонов? Які в неї з ним справи?

- Мені також хотілось би це знати. Та краще підемо, поки вони нас не помітили. - Добре, що ми обрали ресторан з терасою і можемо зникнути не помітно. Чомусь мені здається, що потрапляти на очі цим двом зараз не найкраща ідея. Я на сто десять відсотків впевнений, що їхня зустріч не несе нічого хорошого. Та з цим я не хочу мати жодної справи. 

Ввечері я забрав дружину і вирішив трохи розбавити наше тихе сімейне життя. 

- Куди ми їдемо? - Ми залишили межі міста, залишилось не так багато часу до заходу сонця.

- Це сюрприз.

- Серйозно, ти вмієш робити сюрпризи? - Ліна грайливо здивувалася.

- Я ходячий генератор сюрпризів. Ти не знала? - Аделіна почала голосно сміялись, це найулюбленіший звук, який видає ця дівчина, пісня криків мого ім'я звичайно. - Ми на місці. - Перед нами відкрився не звичайний вид на захід сонця, ми стояли на горі невеликого водоспаду, який впадав у річку і якщо сісти на землю, то з'являється оптична ілюзія, наче ми сидимо над урвищем і спостерігаємо за неймовірними кольорами заходу. 

- Любий, яка краса. - Вона взялась за обличчя від захвату. Це було дійсно захоплююче. - Як ти знайшов це місце?

- Колись випадково натрапив на нього і інколи приїздив сюди, коли хотів побути на самоті. 

- Тепер це не лише твоє місце, я не допущу, щоб ти один насолоджувався цією красою. 

- Ніколи більше. - Я підняв руки, у знак примирення і обійняв дружину.

- Але це ще не все. - Я пішов до автомобіля, дістав з багажника плед, корзину із закусками і багато маленьких нічних ліхтарів.

- Ого, звідки це все? Ти підготувався.

- Можливо я хотів тебе вразити. Зовсім трохи.

- Тобі це вдалося. Зараз би ще камеру мені, кадри були б чудовими.

- Я і про це подбав. - Я повернувся до автомобіля і взяв камеру Ліни і сумку з апаратурою до неї. 

- Коли ти... Як ти здогадався, що я захочу зробити фото. 

- Це не важко, ти постійно щось фотографуєш, а такий захід сонця ти точно не змогла б пропустити. Тому пропоную тобі не зволікатися, займатися справою, а я поки що зроблю для нас невеличку вечерю.

Поки Аделіна фотографувала захід сонця і навколишні краєвиди, я розстелив плед, розклав фрукти, сири, різні закуски, канапки, поставив пляшку вина, сік, навколо виставив ліхтарики, які створювали приємну романтичну атмосферу, в автомобілі увімкнув повільну музику і почав чекати поки Ліна завершить фотозйомку. 

- Як смачно виглядає. Навіть подумати не могла, що ти в мене такий здібний романтик. - Я обійняв Мишеня за талію ззаду, поклав підборіддя на її плечі, спостерігаючи неймовірний вид. 

- Для тебе я можу бути ким завгодно, навіть романтиком. - Дівчина повернулася до мене обличчям і ніжно поцілувала. Всі мої випробування варті були нашої зустрічі.

Ми сіли поруч, щоб було видно річку, навкруги ні душі, спокій, тиша, лише музика ледь чутко грає. 

- Я взяв твоє улюблене вино, тобі налити?

- Я буду пити одна?

- Ти знаєш, що я не п'ю за кермом. - Та я взагалі не дуже часто вживаю алкоголь. 

- Знаю звичайно, просто якось дивно пити одній. 

- Я буду пити сік, мій улюблений - томатний. 

- Так, звичайно, я забула що ти постійно зі своїм улюбленим соком. 

Із сутінками з'явились перші зірки на небі, ніч стрімко наступала і навкруги стало зовсім темно. Нас рятували ліхтарики, і місячне сяйво, тому темрява не була такою густою. Ми сиділи поруч, я сперся на руки, а Ліна опустила голову на моє плече.

- Знаєш... - Аделіна сором'язливо водила пальцями по моїй руці. - Мені завжди хотілось спробувати... Ну ти розумієш...

- Не зовсім. - Я звів брови в очікуванні продовження фрази.

- Ну Денисе, не змушуй мене червоніти.

- Ти можеш собі це дозволити, тут занадто темно, щоб я побачив твої червоні щоки.

- Ох... Ну я хочу спробувати секс в якомусь безлюдному, незвичному місці.

- Хм, як це?

- Це дуже близько до моїх фантазій. 

- Ммм, фантазій... Я обожнюю фантазії. І твої готовий виконувати постійно. - Я притягнув дівчину до себе, посадив собі на ноги і почав гладити її стегна і сідниці, цілувати її солодкі вуста, я насолоджувався смаком своєї дружини наче вперше. Вона перехопила ініціативу і повалила мене на плед, а хто я такий, щоб чинити опір. Не дивлячись на мій досвід з жінками, в мене ще не було сексу під відкритим зірковим небом і мені приємно робити щось вперше саме з Аделіною. Дівчина осідлала мене і почала знімати все зайве, її потенціал розкривається з кожним днем все більше. Мені подобається як наш романтичний вечір переходить в пристрасну ніч.