РОЗДІЛ 34

Аделіна

Не знаю як дісталась дому, все як в тумані. Я хочу звернутися в клубочок і закритись від усього світу. 

- Мишенятко, що з тобою? - Денис підбіг до мене і взяв моє заплакане обличчя в руки. - Хто тебе образив? Це знов Самсонов? Я його вб'ю прямо зараз, скажи що він тобі зробив. 

- Це... це мама. Моя мама. - Я закрила обличчя руками і знов заплакала. 

- Яка мама? Я не розумію. 

- Моя, в мене є мама. Денис, вона жива і не знайшла мене раніше. Чому вона так зі мною вчинила? - Я перейшла на крик, вже не контролюючи себе. Денис охопив мене за плечі, щоб хоч якось стримати.

- Заспокойся, просто заспокойся, розкажи все спочатку. - Я намагалась розповісти, що сталось борючись зі схлипами і новими слізьми. Здається Денис шокований ще більше за мене, він знав Дану досить давно, тому для нього це не менше потрясіння.

- Можливо тобі варто її вислухати і спокійно поговорити? 

- Нізащо, я не хочу мати нічого спільного з цією жінкою. Вона була такою чудовою і милою, щоб ближе наблизитися до мене. Навіщо? Чому вона саме зараз з'явилась? А не тоді, коли дійсно була потрібна? 

- Вона і справді чудова, ми давно знайомі.

- Годі! - Я кричала не своїм голосом. - На захищай її, вона зрадила мене. Їй немає виправдання. 

- Добре, все, більше жодного слова про Дану, головне заспокойся. Хочеш я тобі зроблю чаю, можемо подивитись щось, щоб ти відволіклася. - Я бачила намагання Дениса, якось виправити ситуацію, наче він був причетний до цього обману 

- Я нічого не хочу, просто побудь зі мною. 

Весь вечір Денис не відходив від мене, сама б я не змогла це винести. Цей день повністю зіпсований. Це був якийсь жахливий сон, це не може бути правдою, занадто багато питань, які від тепер не дають мені спокою.

Наступного дня я зустрілася з Лесею, мені потрібно було зайняти свій вільний час, щоб взагалі не було можливості подумати про мою матір. 

- Я не зовсім розумію, що сталось із твоєю...

- Навіть не каже це слово. - Я нахабно перебила подругу, бо не могла чути як вона називає ту жінку. 

- Добре, я все одно не розумію. Мало статись щось серйозне, щоб вона так вчинила. 

- Не захищай її.

- Я нікого не захищаю, та цьому має бути якесь пояснення. Але я повністю на твоєму боці. - Вона в знак капітуляції підняла руки. Останній дні я не схожа сама на себе, розбита, але при цьому кидаюсь на людей. Розумію, що ніхто не винен в моїй ситуації, та це мене не заспокоює. 

- Давай про щось інше поговоримо, я і так занадто багато про це думаю. Краще розкажи, що в тебе нового і чого я бачила авто Влада біля твоєї роботи? - Леся влаштувалась на роботу в будівельну компанію, але через свої проблеми я геть випустила це із свого поля зору. 

- Це мій головний біль і покарання вищих сил. Ця робота це єдине, що в мене було, нажаль зараз немає інших варіантів. І так сталось, що цей довбень там головний архітектор. Де я нагрішила, щоб так вляпатись? Ми бачимось кожного дня, ще й доводиться працювати над одним проектом. Я вже починаю задумуватися чи не піти на повну ставку офіціанткою.

- Чому ти раніше про це не сказала? - Останнім часом подруга була якась інша - збентежена чимось, замкнена, не розповідала все як раніше і це мене насторожувало, це зовсім на неї не схоже.

- Це все не має значення, не хочу зараз це обговорювати.  У кожної з нас мабуть якийсь важкий період, котрий просто треба пережити. - В цьому вона права. 

Щоб розвіятись ми вирішили піти в парк на прогулянку, а потім влаштувати собі пікнік. Погода була чудовою, а за усіма цими проблемами ми геть перестали відпочивати. 

- То як ваші відносини з Денисом? - Леся не знала подробиць про нас, лише що ми тепер разом, зовсім не було часу поговорити про це.

- Все настільки чудово, що інколи я сама в це не вірю. Він милий, чуйний, постійно поряд, підтримує мене і те, що він порвав з Мілою, ще до того як ми стали парою. Здається я втрачаю голову.

- Ну я зрозуміла, хтось закохався по самі вуха. - Подруга закрити очі, вона не дуже романтична. 

- Можливо. - Я мрійливо подивилась в небо. - Стосунки які в нас зараз, витягують мене з усіх трагедій мого життя, хоча на початку вони були великою проблемою. Ми намагалися показати, що ненавидимо один одного, як це було безглуздо. Хоч на початку він і поводився як козел.

- О так! Бойко чудово справлявся з роллю останнього покинька.а можливо то і не роль  була.

- Та годі тобі. Так він поводився не дуже гарно, але хто не вчиняє помилок, тим паче молодим. Я знаю, що в середині він чудовий хлопець. 

- Так, так, такі гарні хлопці ці мажори, що аж щелепу зводить від ванільності. 

- Як би ти спілкувалась з Денисом або Владом більше то переконалась би в цьому особисто.

- Ні, ні, ні дякую. Не горю бажанням, мені вистачає їхньої не частої компанії з головою. Пощади мене від морального зближення з твоїми новими друзями, я занадто вразлива для таких потрясінь. 

- Ти не така тендітна, ми обидві чудово це знаємо. Те як ти позбавлялась надокучливих залицяльників, тому доказ. - Про колишніх Лесі ходили легенди, якщо їй хтось набридав, а так ставалося постійно, вона щось з ними робила, що ті обходили її потім десятою дорогою. 

- Мої колишні були емоційно не зрілими, тому від них так легко було позбутись. Боюсь на твоїх мажорів це не подіє. - Із сумом заключила подруга. 

- Впевнена, ти б могла знайти з ними спільну мову. 

- І не сподівайся, ці люди не мого кола, точніше я не з їхнього. А терпіти зверхнє ставлення я не збираюсь. 

- Не хочу переконувати тебе, мені важливо, що ти зі мною, а які в тебе відносини з так званими моїми мажорами, це абсолютно не має значення. - Я обійняла подругу мені дійсно не важливо, як і до кого вона ставиться, це не робить її поганою для мене.