РОЗДІЛ 27

Аделіна

Влад запросив мене на день народження разом з Лесею, бо я там все одно нікого на знаю окрім нього і Дениса. Та і взагалі могла не йти, але іменинник наполіг. Лесю звичайно довелось вмовляти довго. Чомусь з Владом вони ніяк не знайдуть спільну мову, постійно сваряться, він не терпить її норову, а вона його гроші, вважає що він отримав все на блюдечку, коли їй все діставалось дуже важко. В неї є лише мама, завжди не вистачало коштів, тому подруга працює з дванадцяти років, вона отримала стипендію, а нашому університеті це не так легко. Тому вона завжди з підозрою відносилась до заможних людей, які майже не працювали, але ні в чому собі не відмовляли, бо невідомо звідки їх статки. Спочатку вона й до мене так ставилася, хоча ми досить швидко потоваришували. Все ж таки я їх вмовила. Ще змусила взяти мою сукню, яку колись мені купила Ева, але я її жодного разу не вдягла, бо вона зовсім не пасує до моєї зовнішності. А от дівчині з волосся кольору вогню, зовсім інша справи. Смарагдова оксамитова вечірня сукня, з досить відвертим декольте і розрізом на лівій нозі. Здається подруга буде головною прикрасою цього свята. Я ж собі обрала шовкову блакитну сукню, на тонких бретелях, дуже ніжно і досить святково. Збиралися ми в мене, нас вже нетерпляче чекав Денис. Він сьогодні обрав досить стриманий образ, синій костюм кєжуал, з білою сорочкою, наче просте вбрання, але йому неймовірно пасує. Я чомусь стала дивитися на свого чоловіка по іншому, зовсім не так як а початку. В наших відносинах стало трохи більше довіри і це відкриває Дениса з іншої сторони, яка мені дуже імпонує.

Приїхали ми вчасно, святкування відбувалось в будинку Владового вітчима, це більше схоже на якийсь прийом, купа гостей, офіціанти розносять закуски, напої, грає жива музика. Здається ми потрапила на а передвиборчу компанію, а не на день народження хлопця. Але сім'я Влада досить дружня, а нього є мачуха і вітчим, всі нормально спілкується, ще в нього є молодша зведена сестра, в них спільна мама. Я ще ні з ким не знайома, але скільки всього про них знаю.

- Ну нарешті. - Винуватець урочистості підійшов з нами привітатись. - Я вже думав не дочекаюсь вас. 

- Ми взагалі-то приїхали вчасно.

- А могли б і раніше. Мені всі ці люди вже набридли, половина гостей це колеги вітчима. Він наче влаштував мої оглядини. - Чоловік вмовляє його пити в політику, як він сам, тому постійно бере його на якість зустрічі, хоча хлопець взагалі не в захваті. - До речі ви так гарно виглядаєте, для мене вибралися?

- Ще чого, потрібен ти комусь, ми завжди гарно виглядаємо, не заздри. - Денис як завжди. 

- Не можу не погодитися, дівчата дійсно завжди чудово виглядають. - Влад потер підборіддя, задумливо посміхнувся і з неприхованим захопленням подивитися на Лесю. Уявляю як вона мені буде виказувати за цей вечір. Але вона дійсно сьогодні неймовірно виглядає. 

- То чого стоїмо? Тримай подарунок і дай мені поїсти. - Бойко сунув загорнутий подарунок в руки імениннику і пішов до найближчого офіціанта.

- Це тобі. Можливо тобі не сподобалась, то можеш викинути на смітник, це не багато коштує. - Леся, протягнула невеликий пакунок засоромившись. Вона могла зовсім не витрачатись на подарунок, Влад відразу попередив, що йому нічого не потрібно, він сам собі все може купити. Навіть Денис купив йому якусь дурню, та і я взяла йому набір грифельних олівців, для роботи. Але подруга вирішила по-своєму. Я знаю як важко їй зараз, вона ще не знайшла роботу, тож грошей майже не має. Сподіваюсь вона дійсно не сильно витратилася. 

- Дякую, мені дуже приємна твоя увага. 

Вечір проходить чудово, легка, святкова атмосфера, ми з Лесею куштували коктейлі, знайомимось з новими людьми, Денис спілкувався з Павлом Сергійовичом, вітчимом Влада. До хлопець саме направляється до нас.

- Ходімо я вас познайомлю з батьком і мачухою. - Вони не були присутні відразу, бо лише прилетіли з якоїсь подорожі. 

- Мені обов'язково йти? - Леся явно не була у захваті.

- Обов'язково, зроби ласку. - Цей хлопець наполегливий. 

- Це Дмитро Андрійович, мій тато, а це Дана, моя мачуха. Батько і син дуже схожі, обидва високі, міцної статури, однакові яскраві очі, навіть ямочки на підборідді у обох, лише колір волосся різний, чоловік брюнет, а Влад блондин. Жінка дуже мила, білявка, із блакитними очима, тендітна і ніжна, наче лялька. Вони пасують один одному. - Батьки, знайомтесь, мої друзі - Ліна і Леся. - Дана аж трохи зблідніла, схоже їй не добре. 

- Вибачте, я зараз повернусь. - Сказала жінка і ледь не побігла кудись.

- Ми щойно за літака, Дана погано переносить перельоти. 

Ще трохи поспілкувавшись, до нас приєднався Денис, згодом батьки пішли до інших гостей і ми залишились вчотирьох. Саме заграла повільна мелодія. 

- Сподіваюсь ти не відмовиш імениннику у танці. - Влад протягнув руку до Лесі.

- Ми? Танцювати? З тобою?

- Так, ми з тобою, разом. 

- Лише тому, що це твоє свято. - Подруга нарешті здалася. 

- Давай не будемо відставати від них, пішли і ми потанцюємо. - Як би хтось декілька місяців назад мені сказав, що я добровільно піду танцювали з Бойко, я б покрутила пальцем біля скроні. Останнім часом ми трохи порозумілися і перестали ображати один одного. Не знаю як так сталося. Можливо справа в поцілунках, чи в тому що Денис став на мій захист перед батьком, чи через його підвищену увагу до дрібниць пов'язаних зі мною. Він змінився і це неможливо не помітити. Може він був таким насправді, а я не помічала. 

Так ми протанцювали декілька пісень. Можливо б і далі танцювали, якби не крик Лесі і ляпас Владу від неї. Все сталося дуже швидко, вони про щось розмовляли і раптом подруга ошаленіла і різко на щось відреагувала. Вона звичайно запальна, але до такого стану її треба довести. Звичайно я побігла за нею, Денис підійшов до Влада, мабуть хоче дізнатися, що відбулось. 

- Зачекай. Що сталося? 

- Я навіть не хочу зараз це обговорювати.