РОЗДІЛ 24

Аделіна

Наступних вихідних ми поїхали до Бойка старшого на день народження. Чудова можливість зібрати всю нову сім'ю. Було багато людей, звичайно Валерій Михайлович важлива людина - чимало бажаючих його привітати. Та не обійшлось і без мого батька, чиїй компанії я взагалі не буда рада. З Денисом ми практично не спілкувались весь цей час, але зараз звичайно грали роль закоханих. 

- Я піду щось собі, візьму випити, ти будеш? - такий ввічливий чоловік мені до вподоби, весь вечір здуває порошинки з мене, переймається чи все мені подобається.

- Візьми будь ласка червоного вина. 

- Я швидко. Якщо до тебе підійде мій батько і почне питати про онуків, кажи що ми ще хочемо пожити для себе і дітей плануємо після сорока. Бо щось він занадто захопився нашими відносинами. - це насправді так мило. Сім'я Дениса, дуже дружня, вони дбають один про одного. Хоч він часто на них скаржиться - мої нові родичі здаються мені приємними. 

- Доню, давай відійдемо у більш спокійне місце, дещо обговоримо. - як тільки Денис зник з полязору, відразу з'явився мій батько. Я сподівалась, що ми не будемо спілкуватись наодинці. 

Батько пішов у будинок, а я за ним - передчуття не дуже приємне. Опинившись в кабінеті, ми були зовсім одні - мені це не подобається.

- Ліно, мені потрібна твоя допомога. Ти ж не думала, що випадково потрапила на роботу до Бойка? Твій свекор дуже переймався тим, що ти закінчила навчання і тепер хочеш працювати. 

- А в чому заключається моя допомога?

- В кабінеті твого чоловіка всі документи на наш новий спільний проект - ти зробиш велику справу, якщо візьмеш папери і трохи підправиш розрахунки на ті, які я відправлю тобі на пошту. 

- Я не буду цього робити - це злочин. 

- Здається ти не зрозуміла, що це не прохання. - він починає гніватися від моєї відмови.

- Я не зміню своєї думки і нічого не буду підробляти. 

Отримавши відмову, батько став тим чоловіком, якого я весь час боялась. Він схопив мене за горло й притиснув до стіни сильніше стискаючи.

- Ти виконаєш, те що я кажу - не зли мене.

- Прибери руки від моєї дружини, негайно. - ще ніколи я так не раділа проявленню свого чоловіка. Батько прибрав руки з моєї шиї, а Денис підійшов до нього і схопив за лацкан піджака. Я ніколи не звертала на скільки мій чоловік високий - він дивився у вічі Самфонова з не прихованою відразою.

- Ще хоч пальцем торкнешся Аделіни, я тобі руки так переламаю, що жоден травматолог не зможе скласти їх до купи. 

- Синку, мабуть не розумієш з ким розмовляєш.

- Мені все одно з кого вибивати лайно. - на обличчі батька відобразилось здивування, мабуть, його ще ніколи не погрожували, всі завжди йому догоджали.  

- Аделіно нам вже час йти. - Денис взяв мене за руку та повів до автомобіля.

Всю дорогу додому я сиділа мовчки, перебираючи тканину сукні руками - не знаючи як взагалі поводитись. Коли чоловік зачинив за нами двері я дала волю емоціям - сіла на підлогу і заридала від розпачу, що й досі не позбавилась впливу батька на мене.

- Ліно, заспокойся, все позаду. Я не дам тебе скривдити. - Денис присів біля мене, взяв обличчя в свої руки і почав витирати сльози з моїх щік. Від чого я лише сильніше заплакала. - Мишенятко, будь ласка не плач - мені боляче бачити твої сльози. - він почав заспокоювати мене, гладити по волоссю, цілувати в чоло. - Не бійся нічого поки я поруч. - емоції мене переповнювали і я зробила саме те, що хотіла в той момент.