РОЗДІЛ 24

Аделіна

Вже декілька днів я під враженням від поцілунку Дениса. Це було неочікувано, водночас розізлило мене, бо він не мав права так чинити. Але при цьому всьому моє серце за тремтіло. Якийсь час я торкалась губ, не могла повірити, що це дійсно відбулося. В стосунках з хлопцями я не досвідчена, якщо бути точною то зовсім не розуміюсь на них. В мене навіть хлопця не було, я декілька разів цілувалась в клубі з якимись випадковими хлопцям і то задля цікавості. В свій двадцять один рік я й досі незаймана. Не те щоб, себе берегла для того самого принца на білому коні, просто так вийшло. Мене постійно контролював батько, наглядав, не дозволяв ночувати у друзів. Думаю, що йому приносило задоволення мною керувати наче лялькою, він мене не беріг від поганої компанії чи чого подібного. Більше було схоже, що він мене ховав від світу, а і світ від мене. Тому і стосунки я не будувала. Ще одна причина, це те яка картина сім'ї в мене була. Я не хотіла собі пару, щоб точно вберегтися від когось на кшталт батька, тому всіляко уникала хлопців. Тому я категорично налаштована проти Дениса, мені не потрібні ці стосунки, я не потраплю ще до однієї пастки.

Єва запропонувала зустрітись, бо давно з нею не бачились, вона хотіла про щось поговорити. Ми домовились піти в кафе, в батьківський будинок я тепер ні ногою. Майже всі свої речі звідти забрала, а зайвий раз наражати себе на зустріч з батьком я не хочу. 

Ще я попросила взяти мій старий фотоапарат, хочу повернутись до зйомки, це має відволікти від не правильних думок.

- Дорогенька. Шлюб пішов тобі на користь, очі світяться. - Звичайно, мене перестали бити, тому і вигляд кращий маю.

- Дякую, прямо не можу натішитися своєму новому статусу. 

- Але не все так погано правда?

- Дійсно, все могло бути гірше. Та давай не про це, про що и хотіла поговорити?

- Я мала давно з тобою поговорити, але не було нагоди. Та й не знала як розпочати цю розмову. - Щось не дуже мені подобається початок. - Ти ж не пам'ятаєш своєї мами. - Це дійсно так, хоч вона і зникла, коли мені було п'ять років, але всі спогади дуже розмиті, зі мною працював не один спеціаліст і я думаю, що їхня робота була направлена, на те щоб я повністю забула маму. - Ми були добре знайомі. Колись втрьох товаришували, ми з твоїм батьком зустрічались, а потім раптом від обрав Діану. - Мою маму. - Народилась ти і почались якісь негаразди, я про це дізнавалась з пліток, саме тоді я ще не буда присутня у вашому житті. Загинули батьки Діани, а потім була якась трагедія, після якої твою маму поклали до психіатричної клініки, з якої вона зникла. Ніхто не знає куди вона зникла, Артур не хоче говорити на цю тему, скільки я не питала в нього. Але мені чогось здається, що Діана жива і можливо просто не знає про твоє існування.

- Ти зараз жартуєш? Це не може бути правдою. Як мати могла мене покинути на цього монстра, залишити в біді? Навіть якщо вона і жива, мені всеодно на неї. - Або ні. Я мабуть ніколи не зрозумію її вчинку. 

- Ліночко, послухай, Артур страшна людина. Можливо він її залякав, було багато розмов серед людей коли вона зникла. 

- Якщо ти розумієш це, чого ти й досі поруч з ним?

- Мені пощастило, що він дуже мене кохає і ніколи не ображав, буквально носить на руках. - Так, Єву дійсно  батько обожнює. - Звичайно я не хочу жити з монстром, але і не могла тебе залишити одну, таку безпомічну. Коли Стас буде повнолітнім я піду не озираючись. І головне, що я хотіла тобі сказати, в мене є передчуття, що тобі щось загрожує.  

- Тобто? Ти щось знаєш?

- Насправді це лише здогадки, просто будь обережною. 

Дуже дивна зустріч вийшла. Єва нічого напряму не сказала, але стало трохи лячно.