РОЗДІЛ 22

Денис

Губи Ліни на стільки м'які і приємні на смак, що я наче потрапив у інший вимір від задоволення. Можливо очікування поцілунку затьмарили мені голову. До тями мене швидко повернув ляпас дівчини. Від удару до мене дійшло, що зробив помилку. Спочатку Ліна відповіла на поцілунок, а потім наче зрозуміла що робить й вдарила мене. 

- Ніколи більше так не роби! - вона розгнівано закричала, різко розвернулася й побігла в свою кімнату.

Я це зробив! Я поцілував Аделіну. Поцілував. Аделіну. Коли всі пішли я довго не міг заспокоїтись, сподівався, що мені стане легше, а потім ми вже цілуємось. Не знаю як це сталось, але мені сподобалось.

Весь вечір я спостерігав, як разом з Владом вона чудово проводила час - їй було весело та цікаво з ним - здавалась, що вибухну від їхньої ідилії. Я ревнував свою дружину. Бляха, як я влип. Ще й Міла весь вечір щось від мене хотіла - як завжди просила якісь гроші - це ще більше мене дратувало. Моїй дівчині потрібні лише гроші від мене, а та яка здається мені подобається, фліртує з іншим. Дідько! 

Наступного дня ми не розмовляли, Ліна усім своїм виглядом показувала, що не рада моїй компанії. А ввечері сама ініціювала розмову.

- Те що відбулось вчора не повинно повторитись. Ми домовлялися виключно про ділові стосунки. 

- Нічого страшного не сталось, це просто поцілунок.

- Це для тебе нічого страшного, для мене все по-іншому. Мені огидно від однієї думки, що пів години назад ти цілував Мілу, а потім мене. Це зневага як мінімум. - думав, що їй огидний я, а виявилось, що їй не приємно, що до неї цілував іншу. Та я вже й не пам'ятаю коли в останнє хотів цілувати свою дівчину, про щось більше взагалі забув. В мене сексу не було з того часу як ночував у Міли. Я не хочу лягати з нею в ліжко, бо в голові постійно Аделіна. 

- Добре, більше ніяких поцілунків. А тепер я повинен з тобою попрощатись, в мене є справи. - треба викинути з голови дурниці - кращій спосіб поїхати в зал. 

На моє повноліття батько подарував мені невеликий спортзал біля новобудови, скоріше навіть кімнатку. Я обожнював займатись спортом, тому проводив там багато часу. Через те, що я розумівся на бодібілдингу - надав консультації, проводив персональні тренування, потрохи заробляв і розширював те не велике приміщення. Це була моя справа, згодом викупив ще одне, потім поверх. А зараз я маю три поверхи спортивного комплексу. Влад допомагав у проектуванні - не дарма мій друг архітектор. Я сам заробив на все, що там зараз є. І хоч батько вважає це своєю заслугою - я абсолютно не згоден. Напочатку то було приміщення з гантелями для двох людей і однією біговою доріжкою. Тож весь розвиток приписую собі. Я присвятив багато часу цій маленькій справі. А саме зараз мені терміново потрібен спаринг, щоб відволікатись від своїх сімейних справ.

В ринзі був тренер комплексу - Артем, чудовий партнер для того, щоб випустити пару.

- Як завжди? - це означало, що ми будемо битись в повну силу, до останнього. Якщо я звертався саме до Артема, то завжди було лише так, а коли мені просто хотілось потренуватися, я обирав когось зі своїх друзів. Та сьогодні мені необхідно когось добре побити й отримати гідну відповідь суперника. 

- Так - сьогодні до кінця.

Після бою з тренером боксу, я ледь приповз додому, звичайно йому також дісталося, але мені від цього не легше. В мене болить все тіло - ниє від ударів, а завтра ще синці з'являться. Зате немає сил перейматись через Ліну та мої непрохані почуття.