РОЗДІЛ 21

Аделіна 

Денис наче сміється з мене - дав мені якісь дитячі завдання для школярів. Невже він вважає мене зовсім дурною? Роботи на годину максимум. 

День не віщував нічого поганого, доки в мій кабінет не постукали. Невже Бойко набрався манер? 

- Заходьте. 

- Привіт, доню. - матінко рідна, чого він тут?

- Привіт. - головне не показувати свого страху. 

- Дізнався, що ти відтепер тут працюєш й вирішив тебе навідати, ми так давно не бачились. - краще б взагалі тебе не бачити.

- Так, сьогодні перший день. 

- Я сподіваюсь ти покажеш себе як найкраще, щоб мені не довелось червоніти.

- Я знаю свою справу. 

- Добре. - батько підійшов до мене впритул, взяв підборіддя двома пальцями і зазирнув прямо в очі. - Сподіваюсь ти не наробиш дурниць, ти ж знаєш, що мене краще не засмучувати? - я кивнула у відповідь. 

- Добре, то я не буду тебе відволікати. - розвернувся й пішов геть. Яких жах - я й досі його боюсь. Мої сподівання, що батько про мене забув - провалились. Мені терміново потрібно на свіже повітря. 

Вийшовши з кабінету, я була трохи не в собі - паніка зовсім мене охопила - я  вже забула як це боятись цього чоловіка. 

- Що з тобою? - раптом з'явився Денис, тільки його бракувало. 

- Все добре.

- Та на тобі лиця немає. Ти себе погано почуваєш? 

- Ніііі. - вдавати з себе спокійну, життєрадісну дівчину доволі складно.

- Аделіно, що сталось? Ти можеш мені довіряти.

Не знаю, що саме мною керувало, але в той самий момент коли він сказал ці слова - я кинулась до нього в обійми. Не знаю як це сталось - моє тіло проти мене. У відповідь Денис мене обійняв та почав гладити по спині, це мене відволікло й почало заспокоювати. 

- Не бійся. Якщо тебе хтось образив, просто скажи мені. - я заховала голову у нього на грудях і заперечуючи закивала головою. Денис продовжував мене обіймати - Добре. Можемо піти випита кави і відволіктися від роботи, якщо тобі це потрібно. 

- Так.  

- Ходімо, поруч є гарна кав'ярня. 

Ми пішла в кафе у повній тиші, він мене ні про що не питав, а я нічого не розповідала. Натомість Бойко весь час намагався мене відволікти, сказав що хоче влаштувати вечірку у нас вдома , що я можу запросити подруг. Ідея мені сподобалась, можливо я забуду про свої проблеми. Після повернення доробила своє завдання й отримала нове, так і минув перший робочий день. Потім ми разом поїхали додому, Денис намагався зав'язати зі мною розмову, але нічого з цього не вийшло. Він відвіз мене додому і кудись поїхав як завжди.

В п'ятницю в нас запланована вечірка - звичайно я запросила Лесю, та ще декілька дівчат. На вечірці були в основному друзі Дениса, але з усіх присутніх знала лише Влада і Мілу. Так вона була присутня. Всі веселились, розпивали коктейлі та відкривались. Й все було добре поки я не побачила свого чоловіка з його дівчиною, які впевнено направлялись до мене. 

- Привіт, я хотіла в тебе перепросили за минулий раз - я була не права. Вибач. - я ледь не втратила свідомість від такої заяви. Щойно Міла вибачилась переді мною. Зрозуміло, що це Денис її змусив, але все ж це було дуже неочікувано.

- Добре, немає проблем. - ми обидві розуміли, що це вимушене перемир'я, але погодились на нього. Може Бойка так вразив мій напад, що він змусив дівчину вибачатись, а раптом Влад мав рацію і я дійсно подобаюсь Денису. Та ні, бути цього не може.

- Про що задумалась? - а ось і друг мого чоловіка. Він підійшов до мене, обійняв за талію та притягнув до себе. 

- Що ти робиш? - хлопець посміхнувся мені й пошепки промовив.

- Підбиваю клинці до тебе.

- Вибач, можливо ти мене не так зрозумів, я була з тобою милою, але не маю до тебе жодних почуттів, це просто повага. - тепер він сміється.

- Заспокойся, мені просто подобається як Ден біситься. Всі присутні в курсі ваших стосунків, тому він так спокійно ходить з Мілою, але я впевнений, що насправді йому подобаєшся ти. Може ми трохи підіграємо один одному та змусимо Дена понервувати. 

- Дуже дивна пропозиція, але цікава. Я а ділі!

- І до речі, ти мені також не подобається. Хоч ти й симпатична, але мене цікавить одна вогняна дівчина. - і його погляд перемістився на Лесю. Її волосся яскраво-червоного кольору і це повністю відповідає її характеру.

- Я знала, що між вами щось є.

- Насправді нічого окрім її вибухового характеру, але вона дійсно наче вогонь - манить до себе.

- То почнемо нашу виставу? 

Майже весь вечір, ми не відходили один від одного, шепотіли, обіймалися, сміялись і загалом виглядали наче закохана парочка. Й дійсно Влад мав рацію - Денис просто закипав від люті, не знаю чим це було викликано, але мене це потішило. 

Вечірка майже скінчилась - народ потроху розходився, Бойко був сам не свій - відправив Мілу додому, помітно було, що він не в гуморі. Коли вже нікого не лишилось, я прибирала сміття після гостей, хоч Денис й сказав, що викличе вранці клінінг. Та після коктейлів я трохи сп'яніла й потрібно було себе чимось зайняти, щоб прийти до тями. Тим часом Бойко ходив по квартирі, не розумію що сталось і чого він такий збентежений. Коли я закінчила мити посуд, то збиралися піти до ванної кімнати, як раптом Денис хапає мене за плече, притягує до себе - якусь мить ми дивимось в очі один одному, а потім він мене цілує. Сильно, чуттєво, відчайдушно, наче давно цього хотів. Це було на рівні якоїсь ейфорії - чарівно і хотілося ще. Я остаточно протверезіла, щоб усвідомити, що мене зараз цілує Денис Бойко.