РОЗДІЛ 20

Аделіна 

Це було дивно. Денис дав мені карту, бо в мене немає грошей. Що відбувається взагалі? Я не хотіла йому казати, по свої фінансові проблеми, тим паче приймати допомогу, але він наполягав наче це його,  хвилює. Та головне, що він запропонував мені роботу, зараз вона мені просто необхідна. А ще сказав кудись збиратись. Ніяких подробиць, лише попросив не вибратись як монахиня. Зупиняюсь на чорних скіні, білому топі та кросівках, зверху вдягаю шкіряну куртку. Волосся заплітаю в косу, макіяж мінімальний, стриманість не завадить, не хочу привертати увагу зайвий раз, особливо коли не знаєш куди ти їдеш. 

За годину ми вже були у якогось знайомого Дениса на вечірці. Вона була у величезному домі, окрім нас там була купа людей, звичайно Міла, яка відразу нас помітила і підбігла привітатись, наче ми хороші друзі. Добре, що Влад також тут, буде з ким поговорити, поки чоловік буде розважатись. Бойко відразу кудись зник, залишивши мене зі своєю дівчиною.

- Я бачу ти як той хвостик за Денисом бігаєш. - Міла як завжди привітна.

- Я за ним не бігаю він сам мене сюди привіз, мені більше задоволення приносить займатись своїми справами, а не ходити по вечіркам.

- Авжеш, я так і повірила. Май на увазі, Денис мій, навіть не мрій про нього. Йому не подобаються такі простачки, як ти.

- Я не претендую на його увагу, можеш не перейматись. 

- Ти погано прикидаєшся. - Яка вона дурна, причепилась зі своїми ревнощами.

- Дівчата, ви не сумуєте тут? - Звідкілясь взявся Влад, як же він вчасно.

- Ти з'явився і стало краще, давай щось вип'ємо. - Беру хлопця під руку і веду подалі від тієї божевільної.

Ми пішли на імпровізований бар, та взяли по коктейлю. 

- Що між вами відбувається? - Влад пристально на мене подивився.

- Вона переживає, що я відіб'ю її принца, ну знаєш, мого чоловіка. 

- Ха-ха-ха, а мені подобається твоє почуття гумору. До речі, вона не дарма переживає.

- В сенсі? 

- Ти подобаєшся Денису. 

- А в тебе також гарне почуття гумору. 

- Взагалі-то я серйозно. Можливо він мені не сказав цього особисто, але я його добре знаю і бачу як він на тебе дивиться.

- Ти перебільшуєш, ми як кішка з собакою.

- Подивишся. - Хлопець підморгнув і посміхнувся мені. 

- Ви себе поводите наче пара закоханих. - Знову з'явилася Міла. 

- Це не твоє діло. - Не збираюсь терпіти її напади. 

- Звичайно моє. Ти лише проект свого батька і маєш вести себе відповідно. 

- Міла ти перегинаєш палицю, піди заспокойся. - Влад спробував мене захистити від образ.

- Ой, я зачепила твою чергову дівку? Денис не звертає на неї уваги, то ти взяв її собі? - Скільки бруду в її голові.

- Ти не розумієш, що верзеш, краще вибачся перед Ліною. 

- Ще чого, ще я не вибачалась перед цією вертихвіствою. - Дівчина склала руку і підняла підборіддя. 

- Влад не звертай на неї уваги, вона просто злиться, що має лише роль коханки у цій виставі.

- Що ти сказала? - Я навіть не встигла зреагувати, як Міла виплеснула на мене своє червоне вино. Мій топ повністю залило, тканина просвічується, рідина стікає по тілу. Я навіть не знаю як реагувати. 

- Що ти робиш, ти божевільна чи що? - Влад  знімає свою сорочку і накидає на мене. Я в такому шоці, що навіть слова не можу вимовити.  Мені соромно від усієї цієї ситуації. Не розумію чого Міла така зла.

- А що я пропустив. - Саме з'явився Денис. Його задоволене лице скривилося в гримасі. - Чого ти голий взагалі? Та що тут було?

- Коханий, твоя оця..  - Міла тицяє на мене пальцем. - Образила мене і обізвала коханкою. І вважає, що може серед стількох людей робити з тебе дурня. Поки ти займався своїми справами, вона  фліртувала за твоїм другом, сміялась і розпивала з ним коктейлі. 

- Що ти... - Влад не встиг доказати фразу, як Денис різко схопив мене за руку та потягнув кудись. Боковим зором я лише побачила, як його товариш біжить за нами. 

Бойко затягнув мене до порожньої кімнати, притис до стіни і я зрозуміла, що в мене проблеми. 

- Як ти посміла ображати мою дівчину? - Він перейшов на крик. - Ще з другом під моїм носом заграєш? - Від його тону я заклякла від страху. Ця ситуація дуже сильно нагадує моє минуле життя. Коли я не відповіла, то Денис ще більше розгнівався і від цього вдарив рукою по стіні, біля мого обличчя. В його очах була злість, яку він хотів кудись виплеснути, здається на мене. 

- Відповідай! - Ще удар по стіні, вібрації йдуть по моїй спині. - Аделіно, не мовчи. - Ще удар. Через ком у горлі я не можу вимовити ані слова, стає важко дихати, наче хтось тримає за горло, перед очима мигають плями, серце калатає як божевільне, руки тремтять, ноги підкошуються, я повільно спускаюсь на підлогу. Сил зовсім немає, здається, що я зараз помру. 

- Ліно, Ліно... - Денис намагається мене підняти, а в мені ще важче дихати, не вистачає кисню, очі закриваються.

- Що ти наробив телепень? - Доноситься голос Влада.

Я відчула, що хтось охопив моє обличчя руками.

- Аделіно, подивись на мене, ти мене чуєш? - Намагаюсь розібрати хто переді мною. Бойко пристально на мене дивиться. Я хапаю повітря мов риба. 

- Заспокойся, зроби глибокий вдих разом зі мною. Ти в безпеці, ніхто тебе не образить. Дихай, дихай, давай разом. - В нього такий спокійний голос. Денис показує як треба дихати, гладить мене по голові і це заспокоює. Нарешті серце стало трохи спокійніше калатати, стало легше дихати, тремор майже пройшов. - Тобі краще? - Я лише покривала головою. - Вибач, я не мав так себе поводити і кричати на тебе.

- Яка актриса, злякалась, що її викрили. - Вже і Міла тут, виглядає з-за плеча Дениса.

- Міла вийди.

- Але Ден...

- Пішла геть звідси! - Я його таким злим ще не бачила. Дівчина швидко вибігла з кімнати, здається вона розплакалася.