РОЗДІЛ 17

Аделіна

Нарешті ми переїхали з дому моїх сватів до квартири Дениса. Тепер навіть дихати легше. Вже тиждень ми живемо удвох. Ну як живемо - іноді бачимось. Бойко майже не з'являється вдома - лише щоб перевдягнутись, а так він весь час десь пропадає. По телефону я чула, що в Міли зараз нікого немає вдома, тож думаю вони в неї. Це чудово - я можу займатись своїми справами, зараз саме сесія - ніхто не відволікає. Якщо й далі все так буде продовжуватись, то я залюбки буду в шлюбі. 

На щастя квартира простора і в мене є власна кімната, хоч й поруч з Денисовою. Я б звичайно краще поселилась подалі від нього, але ця кімната як виявилось простора й дуже гарна. Може мій чоловік ще той дурень, але іноді він все ж таки буває джентльменом, тому вмовив зайняти найкраще місце в квартирі. 

Валентина Макарівна дуже мила жіночка - часто дзвонить, питає чи не ображає мене Денис, чи все добре. Не звичайно, коли про тебе піклуються, тим паче чужі для тебе люди, враховуючи мою сімейну історію. 

Сьогодні я запросила до себе подругу, ми давно не бачились, навчання майже закінчилось, а з весіллям моє життя взагалі превернулось до гори ногами. Тож вирішили зібратися в мене, тобто у Дениса. Я поки не звикла, що це мій дім. 

- То як тобі сімейне життя? - наче нам поговорити немає про що, як про мій сімейний стан. Леся постійно має все знати.

- Давай поговоримо про щось інше, наче це головне. Краще скажи, як тобі Влад?

- Пффф. Влад... Знайшла кого згадати. - я бачила як подруга на нього дивилась на весіллі та й в клубі також. 

- А чому про нього не поговорити? Чудовий хлопець, симпатичний.

- Чудовий? Симпатичний? Ми про одну людину взагалі говоримо? - Лесі він явно сподобався, судячи з її реакції, але здається вона нізащо в цьому не зізнається.

- Ну досить вдавати, що він тобі не подобається?

- Мені? Влад? Ти що з глузду з'їхала? Це пихатий мажор, який собі ціни не складе. Як він мені може подобатися?

- Він не мажор, його батьки лікарі, всього добились самі, правда вітчим депутат місцевий, але хлопець усього досяг самостійно. Вступив до вишу в Лондоні на стипендію. 

- Ти сама віриш в те, що сказала? Хто може вступити в Лондоні на безкоштовне навчання? 

- Але це так, його батько поїхав туди по роботі й Влад довго готувався до цього. Ми з ним багато спілкувались.

- То ти собі друга знайшла? Не очікувала від тебе. 

- Ой Леся не сміши, ти знаєш, що я тебе ні на кого не проміняю.

- Так-так, я все зрозуміла. - Влад точно їй сподобався, вона так ще на жодного хлопця не реагувала. Але з вираженням почуттів подруга має проблеми. 

- А що твій батько? Ти жодного разу його не згадала.

- Дякувати Богу, він мене не зачіпає зараз. Через нові інвестиції справи пішли в гору, тому й про мене забув. Як на довго я не знаю, сподіваюсь хоч трохи поживу спокійно. Але він і гроші в мене відібрав.

- Тобто? 

- Картки заблоковані, а готівки в мене й не було. Я з ним не обговорювала це питання, але все й так зрозуміло. Віддав мене заміж, далі живи як хочеш. 

- Чесно я зовсім не здивована. 

- Я також. В мене вже є професія і я можу піти працювати. Їжа в квартирі є, одяг також маю, тож зараз займаюсь працевлаштуванням, а там якось буде.

- А чоловік твій, що сказав? 

- Я з ним про це не розмовляла, та й не думаю, що йому потрібно знати. Навіть не хочу піднімати тему наших стосунків з батьком. Хто зна, як він відреагує на це все. Раптом зрозуміє, що може, як і батько знущатися надімною. Тим паче, ми не друзі з Денисом й він не має мене забезпечувати.

- На твоєму місті я б попросила хоч якусь компенсацію від батька, за твою жертву. 

- Він зайвої копійки не витратить на мене. Всі подарунки завжди купувала Єва. - коли я захотіла займатись фотографією - вона подарувала мій перший фотоапарат, коли випадково зламала телефон - мачуха сказала батьку, що поїде в спа, а сама повезла мене за новим телефоном. Не розумію, як така чуйна жінка живе з моїм батьком. Єва з'явилась в нашому житті, коли мама зникла - вона була моєю нянею, але не довго. В них з батьком швидко зав'язались стосунки, так вона й залишилась з нами, а згодом народила Стаса.