РОЗДІЛ 15

Аделіна

Ця вистава варта мого вільного життя. Після сніданку, ми пішли з Денисом у кімнату. Цей хлопець занадто хитрий - будує плани далеко наперед, але мені це подобається. Під приводом прогулянки, ми вислизнули з будинку й кожен пішов по своїм справам. Денис на зустріч чи то з другом, чи то зі своєю Мілою - та без різниці. А я відразу домовилась про зустріч з Лесею. Вже забула, коли так вільно пересувалась сама.

Я пішла до подруги додому, щоб зайвий раз не з'являтись одною на людях.

- Ну як ти? - Леся з порогу починає розпитувати мене про весілля. Бо ми практично не спілкувались з того дня. 

- Я думала буде гірше, якщо чесно. 

- Денис тебе не ображав? Якщо так, тільки скажи, я з ним швидко розберусь. - Леся імітує хук. Я знаю, що вона дійсно може розібратись. Подруга була зовсім не такою боягузкою як я - могла дати відсіч практично кожному. Тому весь час намагалась мене захистити.

- Ні, що ти. Якщо не звертати уваги на його кепський характер, то можна співіснувати з ним. 

- Зате ти зараз в мене вдома, без охорони під вікнами - сама. Подруго, та в тебе вдалий шлюб. 

Можливо так і було, принаймні я в це намагалась вірити. Поки Денис дотримувався нашої домовленості й це головне зараз.

- А батько що?

- Він наче забув про моє існування. Але як на довго, я не знаю.

Боюсь, що він розірве свою домовленість з Бойко й мені доведеться повернутись в будинок батька. Я себе відчуваю річчю - товаром для продажу. Ще трохи поспілкувавшись, я зустрілась з Денисом і ми поїхали до нашого тимчасового додому. 

Тиждень майже минув, сьогодні п'ятниця, а це означає що мій дорогоцінний чоловік скоріш за все піде в клуб. 

- Збирайся, ми скоро виїжджаємо. - Денис, виходить з ванної кімнати - рушник ледь прикриває низ його тіла, краплинки води де не де виблискують на його торсі - цей хлопець до біса привабливий! Матінко рідна, чого ж він такий гарячий. - Агов,ти мене почула? - він клацає пальцями біля мене 

- Що? Виїжджаємо? Що? - я поводжусь як дурепа, схоже він помітив мій захопливий погляд.

- Кажу, збирайся, ми з тобою ідемо в клуб. - самовдоволений вираз з його обличчя, мабуть, не скоро зникне.

- А я тобі навіщо? Їдь сам.

- Якби я міг це зробити, повір мене б тут не було. Не забувай, який в нас план.

- Ох, як це все не зручно. - збираюсь з силами - це потрібно для справи, не потрібно про це забувати.

Вдягаю темно-синю спідницю-гофре, трохи нище колін, чорний атласний топ, босоніжки і джинсову куртку, такого ж кольору як спідниця. Макіяж не роблю - лише підводжу вії, волосся розпускаю та придаю легкі хвилі стайлером.

Спускаюсь вниз, там мене вже чекає чоловік. Він був в блакитних джогеррах, білій футболці та чорних кросах, зверху косуха - досить стильно. Здається на його тілі все виглядає чудово. В принципі, як завжди - Денис був прихильником гарного одягу.

- Ти б ще рясу вдягла. Де ти знайшла цей одяг? У бабусі в скрині з посагом? - йому явно не сподобався мій стиль.

- Я не збиралась тебе дивувати, або справляти враження. 

- Даремно, я б на це подивився. - він потер підборіддя посміхаючись. А потім різко притиснув до себе, заключивши мене в обійми, коли я спробувала відсторонитися від нього, він ще сильніше мене притягнув. І щоб я не говорила про його мерзенний характер, але в його руках на диво занадто затишно і приємно. З-за спини я почула голос Валерія Михайловича: 

- Молодь куди зібрались? - і стало зрозуміло, для чого вся ця вистава.

- З друзями хочемо зустрітись, та трохи розважитись. - Денис наче готував цю відповідь, на стільки він був впевнений.

- Синку, я сподіваюсь все буде в порядку й мені не доведеться червоніти за тебе. - та зараз я тут червонію в обіймах, досить теревенити. - Татку, я тепер зовсім по-іншому дивлюсь на світ - в мене ж тепер є Ліна. - і цілує мене в щоку. Навіщо це все? 

- Припини мене тримати. - ледь чутно шепочу.

- Мишенятко, потерпи трохи. - шипить мені у вухо та цілує в скроню. Нахаба!

До клубу ми їхали на таксі мовчки. Я написала Лесі, щоб вона збиралась до нас, не знаю як себе поводити поруч з Денисом, а так хоч буде з ким поспілкуватись.

Зайшовши всередину - відразу помічаю Мілу. Як же без неї. Авжеж вона вдягнена не так як я - на ній міні спідниця, чи топ чи ліф, так і не зрозумієш, шкіряні ланцюжки поверх одягу, яскравий макіяж й височенні підбори. Вона білявка, з темними очима, пухкими губами, гарною фігурою та розкішними грудьми. Така собі дівчина-вамп, звичайно на її фоні я навіть не миша, просто бліда моль. Такі всім подобаються...

Поруч з нею якась дівчина й свідок з нашого весілля, може вона з ним. 

Влад, найкращий друг мого чоловіка, він зовсім інший - м'який, з почуттям гумору, до мене гарно відноситься, часто підбадьорював мене на весіллі. Зовсім не схожий на Дениса, як вони потоваришували, я не розумію. Зовнішнє, він походить на мене, риси обличчя наче схожі, але блондин з блакитними очима, досить високий, міцної статури, симпатичний та дуже приємний. Я б залюбки з ним спілкувалася.